SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:
+38 (044) 569-53-47
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Серпень 2017

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Тулов Михайло Андрійович

Тулов Михайло Андрійович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 318 – 324.


Тулов

Михайло Андрійович

(1814–1882)

Професор Ніжинського ліцею,

помічник попечителя

Київського учбового округу,

літературознавець, мовознавець


Михайло Андрійович Тулов народився 8 листопада 1814 р. у місті Гродно (тепер Білорусь) у збіднілій дворянській родині. У 1828 р. сім’я переїхала до Житомира, де хлопчик відразу почав навчатися в повітовому училищі. Коли в 1832 р. у місті було відкрито Волинську губернську гімназію, він перейшов до цього навчального закладу й закінчив у ньому два останні класи. У 1834 р. Михайло вступив на філософський факультет Київського університету Св. Володимира. Особливий вплив на формування світогляду юнака мав учений-енциклопедист, перший ректор університету М.О.Максимович, чиї лекції викликали захоплення у студентства.

В цей час у новоствореному Київському університеті ширилися антиурядові настрої, виникали таємні гуртки. Запальний юнак не був байдужим до ідей вільнодумства. Незважаючи на значні успіхи Михайла Тулова у навчанні, його незалежні погляди, дії та вчинки викликали невдоволення в адміністрації. В травні 1837 р. Рада університету прийняла рішення виключити студента ІІІ курсу Тулова на 1 рік і зобов’язати його пропрацювати цей термін під наглядом благонадійної особи у парафіяльному училищі.

Оскільки директор народних училищ Чернігівської губернії позитивно оцінив викладацьку діяльність опального студента в Остерському парафіяльному училищі, юнакові було дозволено продовжити навчання. Після одержання влітку 1839 р. почесного диплома кандидата філософії за дисертацією на тему «Очерк исторической логики от Аристотеля до Гегеля» Михайло Тулов упродовж року працював старшим учителем російської словесності Вінницької гімназії. У 1840 р. починається новий значний етап у житті молодого педагога. Він переїжджає до Ніжина, де в Ліцеї юридичних наук князя Безбородька 13 років читав першокурсникам теорію поезії, а другокурсникам — історію літератури. Поєднуючи практичну педагогічну діяльність із науковою, Михайло Андрійович Тулов у 1844 р. захистив у Київському університеті магістерську дисертацію на тему «О романе» і здобув звання професора.

Під час викладання в Ліцеї педагог видав кілька літературознавчих праць. Однією з перших була брошура під назвою «Речь о современном направлении изящной словесности на западе Европы, написанная профессором Лицея князя Безбородко, магистром, надворным советником М.Туловым» (1850 р.). Через три роки побачило світ фундаментальне дослідження «Руководство к познанию родов, видов и форм поэзии» (1853 р.), де педагог виклав теорію поезії у зв’язку з історією її розвитку. Адресуючи цю книгу своїм учням, Михайло Андрійович Тулов, розподіливши поетичні твори на ліричні, епічні та драматичні, розглянув конкретні форми, в яких розвивалися ці види поетичної творчості в літературах різних народів.

У роки викладання Михайла Андрійовича Тулова в Ніжинському ліцеї Міністерство освіти розглядало цей навчальний заклад суто як спеціальну юридичну школу для підготовки досвідчених чиновників, котрі повинні ґрунтовно володіти знаннями з вітчизняного законодавства. Тому особливо цікавою є характеристика педагогічної діяльності Михайла Андрійовича Тулова, на яку натрапляємо в одній із книг, присвячених історії Ліцею : «Преподавание М.А.Тулова имело в высшей степени благодетельное влияние на его слушателей, оно увлекало их и развивало в них эстетический и литературный вкус и литературные наклонности. При чисто практических целях и таком же направлении преподавания в Лицее юридических предметов, словесность, да ещё русская история, были в составе лицейского преподавания главным образом предметами с характером чисто научным, изложение которых не стеснялось никакими практическими соображениями. Такими и являлись эти предметы в руках лучших профессоров. Историю русской словесности Тулов, правда, читал, по крайней мере, в начале свого профессорства, по запискам свого бывшего профессора, известного М.А.Максимовича. Что же касается теории словесности, то здесь Тулову самому приходилось создавать курс. А каков был этот курс, то всякий может знакомиться по лекциям Михаила Андреевича по теории словесности, напечатанным в его книге “Руководство к познанию родов, видов и форм поэзии”, которая была в своё время чуть ли не классическим руководством в этом роде на русском языке». *(1)

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER