SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Тулов Михайло Андрійович

Тулов Михайло Андрійович


Про різнобічність наукових інтересів Михайла Андрійовича Тулова свідчить той факт, що з його ім’ям пов’язано створення в 1872 р. у Києві Історичного товариства Нестора-літописця. Як зазначалося в ювілейній записці цього громадського об’єднання, «Историческое общество Нестора-летописца возникло в восполнение давно осознанной в среде киевских учёных потребности научного общения для совместной разработки истории русского и в частности южно-русского народа по обильным и в общем доселе мало разработанным данным, сохранившимся в области Южно-русского края, именно по данным археологическим, летописным, архивным, по произведениям литературы и народного творчества». *(5)

*(5) Дашкевич Н.П. Историческая записка о возникновении и деятельности Исторического общества Нестора-летописца по январь 1898 г. // Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. 1899. Кн. 13. С. 26.

Михайло Андрійович Тулов був не лише одним із 10 членів-фундаторів, а й першим головою товариства. Проте обіймав він цю посаду лише рік (з грудня 1872 р. по грудень 1873 р.). Влітку 1873 р. Михайло Андрійович подав прохання про відставку з посади помічника попечителя Київського учбового округу й на деякий час виїхав з міста, у зв’язку з чим листовно просив увільнити його від головування в Історичному товаристві.

Добровільна відставка Михайла Андрійовича Тулова стала сенсаційною новиною в київських освітянських колах. Тим більше, що педагог не приховував мотивів свого вчинку. «Керування міністерством освіти гр. Д.Толстого було, на мою думку, такого роду, — заявив Михайло Андрійович,— що тільки найлютіший ворог Росії міг придумати подібну систему керування шкільною справою, прикриваючи її гарною назвою класицизму. Зрозуміла річ, що при такім погляді на шкільно-адміністраційні розпорядки, що їх заводив гр. Толстой, дальша служба в міністерстві освіти була б для мене вічним докором у зраді обов’язку служби, і я рішив краще переносити всі тяжкі для себе наслідки демісії, ніж одержувати утримання за службу тому, в чому вбачав тільки лицемірство і ошуканство». *(6)

*(6) Цит. за : Сірополко С. Історія освіти в Україні. К., 2001. С. 316.

Тяжкі наслідки цього принципового вчинку переслідували Михайла Андрійовича Тулова до кінця його життя. Особливо відчутними вони були у сфері матеріального статку його великої родини. Але, незважаючи на всі життєві негаразди, Михайло Андрійович продовжував плідну наукову роботу. У 1874 р. він видав посібник для тих, хто навчає російської грамоти «Об элементарных звуках человеческой речи и русской азбуке», який було рекомендовано Вченим комітетом Міністерства народної освіти для бібліотек середніх навчальних закладів, учительських семінарій та інститутів. Метою цього посібника було підготувати майбутнього вчителя до тих труднощів, що чекають на нього під час навчання школярів писати й читати за звуковим методом. Крім теоретичної частини, в якій подавалися відомості про фізіологічні умови вимови голосних та приголосних звуків, розглядалися причини зміни звуків (пом’якшення), співвідношення звуків і літер російської мови, у книзі також вміщено додаток під назвою «Букварь для обучения русскому чтению». Фактично цей додаток є поурочною методичною розробкою, якою змогли користуватися не лише професійні вчителі, а й ті, хто самостійно навчав дитину грамоті. У наступному, 1875 році, під назвою «Руководство для обучающих чтению по русскому букварю» педагог видав цей додаток окремою брошурою. Можна цілком погодитися з тогочасним рецензентом, який, високо оцінюючи це видання за цікаві та корисні для вчителя відомості, разом з тим підкреслював, що книга може бути корисною передусім для досить підготовленого читача.

Михайло Андрійович Тулов опікувався не лише методикою навчання російської грамоти, а й української. Так, у 1879–1880 рр. у Воронежі виходять дві його брошури — «О малорусском произношении» та «О малорусском правописании». У брошурі «О малорусском правописании», Михайло Андрійович, аби наблизити написання слів до їх вимови, й таким чином зробити легшим процес навчання грамоти, пропонує та обґрунтовує низку змін у графіці та орфографії українського правопису.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER