Гнилосиров Василь Степанович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 385 – 393.


Гнилосиров

Василь Степанович

(1836–1900)

Педагог, публіцист, просвітник


Василь Степанович Гнилосиров народився 9 березня 1836 р. Пологи відбулися таємно на хуторі Гавришівці Кобеляцького повіту, оскільки новонароджений хлопчик був позашлюбною дитиною гусарського полковника у відставці Антона Григоровича Гавриша та панянки з українського дворянського роду Наталії Яківни Ґанджі. Щоб «прикрити гріх», на світанку 22 березня дитину замотали в ганчір’я, поклали в дерев’яний ящик і батько відвіз цю ношу на межу сусідньої Катеринославської губернії, де підкинув у бездітну сім’ю управителя поміщицького маєтку С.А.Гнилосирова. Гнилосирови всиновили хлопчика, дали своє прізвище і стали для нього справжніми батьками.

Зростав Василько серед селян, що вплинуло на формування його характеру, світогляду : українські хлібороби були йому близькі і зрозумілі впродовж усього життя. Навчався він у Полтавській гімназії, де був учнем блискучого педагога Олександра Івановича Строніна, який викладав історію. Літературу навчив його любити ще один великий учитель — поет і байкар Левко Іванович Боровиковський.

До Харківського університету Василь Гнилосиров вступив у 1857 р. То був час, який характеризувався помітною активізацією визвольних прагнень і змагань української демократично налаштованої інтелігенції, пошуком нових, легальних і нелегальних форм боротьби за громадянські свободи. Навіть за нелегких умов, коли над нею тяжів вантаж недавнього розгрому царською владою Кирило-Мефодіївського братства, українська інтелігенція поволі піднімалася на ноги, жила передчуттям відміни кріпосництва, усвідомлюючи необхідність сміливих дій. Після реформи 1861 р. в Україні дедалі активніше розгортався культурно-просвітницький рух, що сприяло зародженню такого унікального явища, як Громади. Члени цих нелегальних товариств були сповнені прагненням поширювати освіту серед народу, пробуджувати його національну свідомість. Громадівський рух охопив Київ, Одесу, Полтаву, Чернігів, Харків. Членами Громад ставали переважно представники національно спрямованої інтелігенції, студенти, учні гімназій.

Василя Степановича Гнилосирова швидко захопив вир громадівського життя, він став одним із організаторів і активних членів Харківської громади, що залишила в історії національного руху помітний слід. Тут працювали (пізніше) такі відомі українські діячі, як В.С.Мова, О.О.Потебня, Д.І.Багалій, О.Я.Єфіменко, П.С.Єфіменко, Л.М.Жебуньов, І.С.Нордега.