Мирослав Вантух
Мирослав Вантух: «Стихія танцю допомагає нам створювати атмосферу доброзичливості та взаєморозуміння…»
Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського по праву називають повноважним представником країни у світі. Бо своїм неповторним і яскравим мистецтвом він підносить авторитет держави і створює її імідж. Часом навіть дипломатичні проблеми він спроможний відрегулювати лише за кілька годин, упродовж яких триває концерт.
Перший в Україні ансамбль народного танцю було створено у 1937 році. Його організатором,натхненником та художнім керівником був славетний Павло Вірський. Останні 30 років колектив очолює Мирослав Вантух – народ- ний артист України та Росії, лауреат Національної премії імені Тараса Шевчен- ка, академік, Герой України. З ним ансамбль об’їздив 58 країн і в кожній з них дав не менше 30 концертів. Відгуки іноземної преси, які мені довелося поба- чити в кабінеті митця, вражають палким захопленням і критиків, і глядачів. Бо майстерність ансамблю не залишає байдужим нікого.
Віра Доленко: У чому, на вашу думку, полягає феномен і магнетизм українського танцю, який спроможний вражати і хвилювати різні народи світу?
Мирослав Вантух: В свій час Павло Вірський органічно синтезував особливості українського народного і класичного танців. Так виникла нова інтерпретація вже давно відомих в народі танців, що по праву стали сценічними. Кожний номер нашої програми –– це певний образ, характер і, навіть, історія. Адже палітра почуттів нашого народу надзвичайно різноманітна. Це мужність і м’який лі- ризм, героїзм і романтичність, тонкий гумор та іскрометний запал. Аби досяг- ти досконалості, однієї техніки бракує. В кожний рух, мізансцену, артист по-винен вкласти власні емоції та душу. Я часто згадую вислів видатного філосо- фа Григорія Сковороди: «Трава без душі – сіно, дерево без душі – дрова, людина без душі – мрець». Головним і визначальним у нашій діяльності є палка любов до танцю, а ,зрештою, і відповідальність за роботу. У вихідні дні, що іноді трапляються, мене ніби магнітом тягне на роботу, у балетний зал. Саме тут я заряджаюся енергетикою і в тиші будую композиції нових постановок.
Віра Доленко: Робочий графік артистів ансамблю, мабуть, напружений не тільки на гастролях, але й на основній базі у Києві?
Мирослав Вантух: Високий професіоналізм артистів досягається щоденною копіткою працею. Спочатку – уроки класичного танцю, потім – репетиції та постановки. Не- легко витримати 6-8 годин фізичних навантажень. Але я завжди вимагаю і дисципліни, і максимальної віддачі. Лише це призводить до позитивних результатів. Бо найвища нагорода для ансамблю – тривалі, невщухаючі оплески, які є свідченням високого визнання нашої культури, народу і країни. Коли в такі хвилини я стою за лаштунками, мене охоплює радісне хвилювання і … сльози гордості не втримати… Мистецтво хореографії – живе, динамічне – не може стояти на місці. Ми з любов’ю і повагою зберігаємо чудові постановки Павла Вірського, але наш девіз – постійний пошук і нових образів, і тем, і виражальних засобів. В репертуарі колективу, крім українських танців, є циганський, російський і навіть мексиканський, який підготували до гастролей у цій країні.
