Русин Павло

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 38 - 43

Русин Павло (? – бл. 1517)
Поет і педагог,
представник гуманістичної культури


         Павло Русин належить до того кола діячів європейської культури, які, будучи  народжені в Україні, прилучалися до латиномовної освіти й літератури в університетах Західної Європи. Саме з XV–XVI ст. у списках цих університетів з’явилися імена юнаків з «Рутенії» — за тодішньою назвою Русі-України.
         Павло Русин народився в м. Кросно (тепер Польща), на території, заселеній українцями-лемками. Дата його народження не встановлена. Навчання він розпочав у Краківському університеті, а продовжив у Німеччині. В реєстрі бакалаврів Грейфсвальдського університету він з 1499 р. записаний під прізвищем «Paulus Crosnensis de Rucia». Підписувався «Ruthenus» і своє українське походження підкреслював на власних інкунабулах (книги, видрукувані власноруч наборними літерами на початку книгодрукування в Західній Європі до 1501 р.), тринадцять з яких збереглися в бібліотеці Краківського університету за підписом «Pauli Crosnensis Ruteni sunt». Ступінь магістра здобув у Кракові в 1506 р. і відтоді працював викладачем латинської літератури в Краківському університеті (з перервами). Під його впливом перебувала ціла плеяда поетів доби Ренесансу — Ян Дантишек, Кшиштоф Сухтен. У 1508 р. Павло Русин здійснив редакцію для видання друком збірки сатир латинського поета Персія (Відень, 1509). Відвідуючи з 1508 р. Угорщину, він підтримував близькі взаємини з тамтешніми гаманістами, був видавцем — редактором двох комедій Сенеки (Відень, 1513). Помер Павло Русин близько 1517 р.
         Деякі дослідники доводять, що Павло Русин був не русином-українцем, а кросненським міщанином німецького походження на прізвище Процлер або Пропелер. Проте навіть якби таке припущення мало підстави, то постійне визнавання себе русином можна вважати доказом того, що Павло з Кросна міг бути українізованим німцем. Відомий дослідник словянських літератур XV–XVI ст.  І.Н.Голеніщев-Кутузов заперечував німецьке походження просвітителя. На його думку, Павло Русин був українцем. Російський славіст називав магістра Павла «першим гуманістичним поетом України». У будь-якому разі життя і творчість поета є яскравою сторінкою вітчизняної освіти й культури. Літературна спадщина його величезна. Тільки в збірці «Пісні Павла Русина з Кросна» налічується понад 4 тисячі рядків. Значна частина з них — твори дидактично-виховного характеру.
         Доробок магістра можна умовно поділити на три основні групи :
         1.  Духовна поезія («Пісня Павла Кроснянина до всіх святих», «Інша інвокація до всіх святих», «Пісня до божественного Севастяна, мученика і найславнішого воїна»). До цієї групи варто віднести панегірики релігійного змісту до святих Станіслава й Владислава.
         2.  Панегіричні твори, присвячені тогочасній світській і духовній знаті, а також поезія на злобу дня («Елегія до благородного і шановного пана Стефана Баторія», «Ода до благородного пана Габріеля Переньї).
         3.  Морально-дидактична поезія, пов’язана з поетичною творчістю й педагогічною діяльністю магістра Павла («Ода Павла Русина з Кросна до Аполлона», «До Талії», «До читача», «До книжечки», «Похвала Валерію Максиму», «Пісня, яка містить похвали поетичному мистецтву…», «Пісня, яка в загальних рисах охоплює життя поета Горація»).