Ілларіон Київський

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття/За редакцією О.В. Сухомлинської/навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах// «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 17 - 22

Іларіон Київський (? – не раніше 1054)
Просвітитель, філософ, історик, письменник,
зачинатель давньоруської філософської традиції

Окремі факти біографії Іларіона свідчать, що він походив з Київщини. Про це йдеться, зокрема, в «Повісті временних літ». Прийнявши чернечий сан, юний Іларіон пройшов «учення книжне» під керівництвом наставників у Києво-Печерському монастирі. «Києво-Печерський патерик» сповіщає, що в ченці його постриг засновник монастиря Антоній. Оскільки Іларіон був «муж благочестивий, божественний писанням розумний і постник», Ярослав Мудрий зробив його пресвітером у своїй заміській резиденції—Берестові. Ці свідчення можна зіставити з літописними відомостями 1037 р. про те, що князь Ярослав «зібрав писців багатьох», організував перекладання й переписування книг, створивши тим самим при Софіївському соборі в Києві першу на Русі бібліотеку.
Великі здібності й особисте знайомство з членами княжого дому дали змогу Іларіонові швидко піднятися східцями церковної ієрархії. У 1051 р. за бажанням Ярослава Мудрого він став київським митрополитом — першим митрополитом-русичем. Поставлення Іларіона на митрополита собором руських же єпископів порушило прерогативи Константинопольського князя, після смерті якого в 1054 р., очевидно, митрополит змушений був поступитись місцем грекові Єфрему — ставленикові Візантії. Багато дослідників вважають, що після цього Іларіон повернувся до Києво-Печерського монастиря.
З ім’ям митрополита Іларіона пов’язане створення вченого гуртка при Софіївському соборі, формування там осередку вищої освіти, заснування бібліотеки. Митрополит вивів руську церкву з-під константинопольської опіки, різко виступив проти вчення про богообраність одного народу, був поборником політичної та культурної самостійності Київської Русі.