Історія та народні традиції на Петрівку

                                            ПЕТРІВКА

          ІСТОРІЯ ТА НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ НА ПЕТРІВКУ


У перший тиждень по Зелених святах розпочинається невеликий літній піст, який називається Петрівка. Завершується він святом святих апостолів Петра і Павла 12 липня. За канонами християнської віри у піст забороняються будь-які танці та співи. Але народна традиція все ж таки порушує ці християнські приписи, бо вони зрештою мають ще дохристиянське походження і покликані віддати шану природі, яка має розродитись новим урожаєм.


«Ой коли ми Петрівочки дожидали,

То ми її в русу косу заплітали.

Тепер же ми Петрівочку проведемо,

Ми ж її русу косу розплетемо.

Уже ж тая Петрівочка минається,

Зозуля в капусту ховається».


Перший день Петрівки називається «розиграми» чи «замочуваннями дійниці». На Вінниччині обрядодії називаються «Розгари», а на півдні України — «Дядини». Як би там не було, але суть їх одна: беруть участь у святкових обідах тільки заміжні жінки, оскільки сюжети сцен, дійства та пісні носять сороміцький, жартівливо-сатиричний характер. Жінки збираються «замочувати дійниці» перед великим збором молока впродовж Петрівки. Жінки ставлять дійницю посередині, самі всідаються навколо і по колу пускають чарку з горілкою, приспівуючи:


«Щоб дійниця не текла,

Господиня веселою була!

Щоб господиня не засипала,

Та й до корови рано вставала!

Щоб корова спокійно стояла,

Та й по багато молока давала!»


Передаючи чарку, вони бажали одна одній всього доброго і світлого, а найбільше — жіночої сили та вроди.