Затонський Володимир Петрович

Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К. : «Либідь»,  2005, кн. 2., С. 22–29.

Затонський  

Володимир Петрович

(1888–1938) 

Партійний і державний діяч, учений,

перший нарком освіти Радянської України

         Затонський Володимир Петрович народився 27 липня 1888 р. в селі Лисець Ушицького повіту Подільської губернії (тепер Дунаєвецький район Хмельницької області) в сім’ї волосного писаря. Батько, Петро Матвійович Затонський, захоплювався історією, вивчав пам’ятки подільської старовини. Незгасимий слід залишили в душі малого Володимира батькові розповіді про козацькі повстання, про долю простого народу. Великий вплив на хлопчика мала і бабуся, яка розповідала йому народні казки й легенди, про діда — героя Севастопольської оборони.

         В 1895 р. сім’я Затонських переїхала до міста Кам’янця-Подільського. Тут пройшли дитячі та юнацькі роки Володимира Петровича. В домі була велика бібліотека: книжки з вітчизняної історії, класичної української і російської літератур, літературно-публіцистичні журнали. Читання сприяло формуванню характеру та світогляду юнака.

         Володимир навчався у Кам’янець-Подільській класичній гімназії. Коло його інтересів було дуже широким: любив латинську мову, захоплювався фізикою, математикою, хімією, цікавився музикою, читав напам’ять твори римських поетів, співав українські пісні, багато часу приділяв спорту, різноманітним фізичним вправам, разом з товаришами організував гурток самоосвіти з вивчення марксистської літератури. Він завжди був у центрі революційних подій. Брав активну участь у друкуванні прокламацій, проводив роботу серед робітничої молоді, розповсюджував листівки в солдатських казармах, допомагав переправляти за кордон революціонерів. В 1905 р. став членом учнівського соціал-демократичного гуртка. Згодом за участь у демонстрації та вимогу звільнення політичних в’язнів був виключений з гімназії як один з організаторів учнівських «беспорядков». Через три місяці завдяки клопотанню батьків продовжив навчання.

         Наприкінці 1905 р. юнак стає членом місцевої соціал-демократичної організації. Разом з однодумцями бере участь у таємних вечірніх нарадах, складає і розповсюджує революційні прокламації.

         В 1906 р. Володимир Затонський вступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету Св. Володимира. У студентські роки продовжує активну політичну діяльність. За участь у революційних гуртках його двічі виключали з університету й висилали «за місцем проживання» під нагляд поліції (1907 р. і 1911 р.). Часто вдавалося уникнути арешту лише завдяки винахідливості, самовладанню і зовнішньому вигляду (як сам говорив, був схожий на «буржуа»). В 1912 р. закінчує університет з дипломом І ступеня за спеціальністю «хімія». Разом з іншими студентами бере активну участь у сходках, мітингах, страйках, вимагаючи визнання студентських органів самоврядування, вільного доступу всієї молоді до вищих навчальних закладів. Одночасно докладає багато зусиль і для наукової роботи: проводить науково-експериментальні розробки у фізико-хімічній лабораторії професора О. В. Сперанського. Наука стає його справжнім покликанням.