Транквілион-Ставровецький Кирило

Українська педагогіка в персоналіях. Х-ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К.: «Либідь», 2005. -  кн. 1. - С. 90 – 94

Транквіліон-Ставровецький Кирило
(? – 1646) 
Освітній і церковний діяч,
письменник, друкар, видавець

         Наукові праці Кирила Транквіліона-Ставровецького містять інформацію з різних галузей науки, а літературні твори продовжують традиції І. Вишенського. Відомості про походження, дитинство та молодість ученого практично відсутні, так само як і про те, де він здобув освіту і прийняв чернецтво. Його біографія невід’ємно пов’язана з науково-освітньою та суспільною діяльністю.
         З початку XVII ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький виступав як один із провідних діячів Львівського братства. Відомо, що в 1589–1592 рр. він викладав слов’янську та грецьку мови у Львівській братській школі, був учителем видатного лінгвіста того часу, автора першого словника енциклопедичного типу Памви Беринди.
         У 1592 р. через утиски єпископа Гедеона Балабана, братство розпустило своїх учителів і відіслало Кирила Транквіліона-Ставровецького до Вільно, де він працював у школі Віленського братства. До 1615 р. відомостей про нього немає. На цей час він уже став ієромонахом і брав участь у виданні «Псалтиря», який побачив світ у друкарні Львівського братства на початку 1615 р.
         В 1615–1626 рр. просвітитель вів мандрівне життя, працював у Львові, на Волині, в Замості. Саме в ці роки вийшли такі значні його твори, як «Зерцало богослов’я», де подано першу в українській богословській літературі догматичну систему, та «Євангеліє учительне…», за яке автор зазнав переслідувань. Собор української православної ієрархії на чолі з митрополитом Іовом Борецьким засудив працю, постановивши : «Тих книжок ново написаних Кирилового “Євангелія учительного” нікому з православних і побожних християн в церквах і домах не тримати, ні читати, ні купувати, а хто зачне… такі хай будуть прокляті». На знак протесту Кирило Транквіліон-Ставровецький перейшов в унію і став архімандритом Євецького монастиря в Чернігові. Там і помер. Незадовго до смерті він видав збірку віршів «Перло многоцінне», яка стала вагомим внеском до скарбниці української поезії того періоду.
         Найбільший інтерес з педагогічної точки зору викликає праця «Зерцало богослов’я» (1602, 1618). Водночас вона містить філософські погляди автора, зокрема на реальний та ірреальний світи, що не менш цікаво як свідчення реконструкції уявлень представників освіченої частини суспільства.
         Кирило  Транквіліон-Ставровецький  писав,   що  Всесвіт  складається  з чотирьох світів :  невидимого (вищі сили), видимого (природа), малого (людина) і злостивого (диявольського). Невидимим є світ Бога та ангелів, які супроводжують життя людей, керують явищами видимого світу, зокрема стихійними. Видимий світ складається з чотирьох стихій, які різняться одна від одної вагою. Нижча і найважча — земля, вище неї — вода, над водою —повітря, найлегша стихія — вогонь. З вогню створені небесні світила, з повітря — дихання людей і тварин, з води — водяні істоти (риби, змії), із землі — наземні тварини й рослини. Всі природні елементи поділяються на важкі (земля й вода) та легкі (повітря й вогонь). Під впливом тепла відбувається випаровування води, яка підіймається вгору, утворюючи хмари. Від зіткнення водяних хмар з небесним вогнем з’являються грім і блискавка, а вода знов повертається на землю. Тобто відбувається взаємозв’язок природних елементів.