Сковорода Григорій Савич

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 198 – 207.


Сковорода Григорій Савич

(1722–1794)

Видатний гуманіст,

філософ-просвітитель,

поет і педагог


Григорій Савич Сковорода народився 22 листопада 1722 р. в селі Чорнухи, що на Полтавщині, в сім’ї «малоземельного» або «малорольного» козака. На майбутнього філософа незабутнє враження справили чудові рідні краєвиди, народні звичаї і традиції, пісні й думи лірників. Маленький Григорій виявив хист до гри на народних інструментах, сам складав і гарно виконував пісні. Батьки прагнули дати синові освіту : спочатку хлопчика навчав сільський дяк, а потім його віддали сільської церковнопарафіяльної школи, де він виявив сильний потяг до знань, непересічні здібності до наук, співу й музики.

У 1738 р. (в деяких дослідженнях вказується 1734 р.) Григорій Сковорода став студентом Києво-Могилянської академії, яка в той час була вищим загальноосвітнім навчальним закладом Наддніпрянської України, але не поступалася своїм рівнем перед тогочасними європейськими університетами. Академія мала багату бібліотеку, високоосвічених викладачів, тому серед бажаючих навчатися були і юнаки-чужинці — з Молдови, Болгарії, Сербії, Румунії. Особливо добре було поставлено викладання мов, поетики, риторики. Повний курс навчання складався з восьми ординарних класів і тривав 12 років. Чотири перших роки (підготовчий — фара, три молодші — інфіма, граматика, синтаксис) відводилися для опанування польської, української, старослов’янської, латинської та грецької мов. Приділялася увага класичній римській і грецькій літературам. У двох середніх класах — поетики і риторики — навчали складати вірші, ознайомлювали із загальними правилами віршотворення, прищеплювали вміння складати і проголошувати промови різного призначення (суворі, вітальні, вдячні, прохальні). У двох старших класах—філософії та богослов’я кількість слухачів суттєво зменшувалася через тривалий термін навчання (6 років). Проте саме викладання цих двох предметів склало європейську славу академії, оскільки професори Йосиф Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та Григорій Кониський створили філософську школу в Україні, завдяки їхнім зусиллям навчальний заклад став центром філософської думки. Православне богослов’я, яке викладалося всупереч забороні польського уряду, мало полемічний характер, що зумовлювалося наявністю на українських землях різних за канонами релігійних течій — православ’я, католицизму, лютеранства, уніатства, кальвінізму, іудаїзму. Ця полемічність сприяла розвиткові у студентів критичного мислення, розширювала світогляд.