SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Червень 2022

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   

 Усі події

Ряппо Ян Петрович

Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К. : «Либідь», 2005, кн. 2., С. 37-42.

Ряппо

Ян Петрович

(1880-1958)

Громадський і політичний діяч,

викладач вищих навчальних закладів,

учений-педагог, історик освіти

Ян Петрович Ряппо народився 30 березня 1880 р. у Вероському повіті (тепер Вируський район) Естонії в селянській родині. Юнаком переїхав до Санкт-Пепербурга, де з 1899 по 1904 рр. працював на заводі Вестінгауза. Саме тут долучився до роботи соціалістичних гуртків і почав брати активну участь у революційному русі.

Вищу освіту Ян Ряппо здобував на історико-філологічному факультеті та факультеті східних мов Петербурзького університету (1904-1909 рр.). Навчання поєднував з політичною діяльністю, був учасником революційних подій 1905-1907 рр. Наступні подібні зрушення в суспільстві (обидві революції 1917 р.) також не оминули його. Чітко визначившись із своїми політичними поглядами ще в юнацькі роки, він продовжував дотримуватись їх і надалі.

В 1917 р. Ян Петрович Ряппо переїхав на Україну і став одним із організаторів радянської влади на її півдні: у Миколаєві та Одесі. Одночасно з цим очолював відділи освіти: 1919 р. - у Миколаєві, 1920 р. - в Одесі, де і вступив до лав комуністичної партії. В січні 1921 р. перебрався до Харкова, повернувся до освітянської праці, досвіду якої набув ще по закінченні університету: спочатку в себе на батьківщині, а згодом - у Петербурзі та Одесі.

З 1921 р. у Харкові, тодішній столиці України, Ян Петрович Ряппо обіймає посаду заступника народного комісара освіти. Доволі-таки тривалий час перебування його на цій посаді (1921-1928 рр.) в історії української освіти позначився активним її будівництвом на радянських засадах. Причому, саме в цей період українській освітній системі були притаманні специфічні особливості, що відрізняли її від російської освітньої системи.

Втілювати в життя український варіант освітньої системи Яну Петровичу Ряппо довелося спочатку з наркомом Г. Ф. Гриньком, який був твердо переконаний у тому, що вона неодмінно має будуватися з обов'язковим урахуванням того політичного, економічного та соціального становища, яке склалося в Україні після тривалого ведення на її території воєнних дій у ході Громадянської війни. Нова система освіти, на думку Г. Ф. Гринька, мала вирішити проблему дитячої безпритульності, навчання і виховання дітей з матеріально незабезпечених сімей, розв'язати питання забезпечення народного господарства кваліфікованою робочою силою. Саме тому схема освіти передбачала такі ступені :

  • дошкільне соціальне виховання (дитячий садок, дитячий будинок, комуна, колонія) дітей віком від 4-х до 8-ми років ;
  • шкільне соціальне виховання (трудова семирічна школа, яка поділялася на 2 концентри : перший - чотирирічний - з 8-ми до 12-ти років, другий - трирічний - з 12-ти до 15-ти років) ;
  • професійна освіта : а) професійна дво- або трирічна школа з наступним однорічним практичним стажем для підготовки кваліфікованих робітників ; б) технікум з трирічним курсом навчання для підготовки інструкторів; в) інститут з чотирирічним курсом для підготовки висококваліфікованого спеціаліста-практика; г) академія з дворічним курсом для підготовки ученого в тій чи іншій галузі науки. Професійна освіта, що передбачала підготовку спеціалістів для окремих галузей діяльності, розподілялася на: а) індустріальну; б) агрономічну; в) соціально-економічну; педагогічну.

Тогочасна українська система освіти порівняно з російською мала значні відмінності, а саме: по-перше, вона зовсім вилучила зі своєї схеми університети, залишаючи, проте, в системі так звану наукову вертикаль, куди входили різні інститути та академії теоретичного знання; по-друге, єдина трудова в школа в Україні була семирічною, а в Росії - дев'ятирічною ; по-третє, технікуми в Україні були підготовчою школою до інституту, що належав до вищої школи, а в Росії вони були вищими школами.

Перша (в березні 1920 р.) і Друга (в серпні 1920 р.) Всеукраїнські наради з питань освіти затвердили нову українську систему освіти, що відповідала нагальним потребам часу. Основною метою системи було виховання підростаючого покоління в дусі комуністичних переконань та ідеалів, про що Ян Петрович Ряппо в одній із своїх доповідей висловився так: «Немає культурно-освітніх закладів, немає науки, немає мистецтва, що було б відокремлене від суспільства, від певного господарського й соціяльного ладу. Вони не можуть бути відмінними від цього суспільства, бо вони є відбитком, наслідком цього суспільства і через це - виявом інтересів даного суспільства, даного ладу, виразом політики певного суспільства, певного ладу». *(1)

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER