Пирогов Микола Іванович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 308 – 316.

Пирогов

Микола Іванович

(1810–1881)

Професор,

член-кореспондент Російської Академії наук,

основоположник воєнно-польової хірургії,

анатом-хірург, видатний учений і педагог,

громадський діяч



Микола Іванович Пирогов, син чиновника середнього розряду, внук селянина, народився 13 листопада 1810 р. в Москві в багатодітній сім’ї (14 дітей). Пирогови були дуже релігійними. Крім батьків — Івана Івановича і Єлизавети Іванівни на маленького Миколку мали вплив няня Катерина Михайлівна та кріпосна служниця Параска Кирилівна, яка розповідала дітям народні казки, виховувала в них любов до словесності й літератури.

Дитинство хлопчика пройшло в атмосфері ніжності й любові, хоча різка на той час вважалася найкращим засобом виховного впливу. В 6 років він самостійно навчився читати, а грамоту засвоїв, розглядаючи карикатури на французів, бо це сталося під час війни з Наполеоном. Улюбленими книжками були «Детское чтение» М.М.Карамзіна, байки Езопа, «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, «Путешествие по России» П.С.Палласова. Подобалося йому грати у війну та в лікаря. Ці дитячі мрії він втілив у життя.

До початку систематичних занять з домашніми вчителями Микола вже ознайомився з цікавими книжками : з енциклопедією «Зрелище вселенной на латинском, российском и немецком языках», укладеною Я.А.Коменським. Вона була навчальною книжкою в сім’ї та школі країн Східної Європи до другої половини ХІХ століття.

До 11-ти років майбутній учений навчався вдома. Перші вчителі —студенти Московського університету — навчали його грамоти, 4-х арифметичних дій, дали початкові знання з латинської та французької мов. Домашнє виховання здійснювалося залежно від його особистих інтересів. У «Дневнике старого врача» Микола Іванович жалкує за такою системою освіти. У 12 років хлопчика віддали до приватного пансіону В.С.Кряжева, де навчали катехізису, літургії, святої історії, російської граматики, риторики, німецької і французької мов, арифметики, алгебри, геометрії, всесвітньої та російської історії, географії, малювання, танців.

Через матеріальні труднощі батько змушений був забрати 14-річного сина з пансіону. Тільки завдяки другові сім’ї лікарю, професорові Є.О.Мухіну, Миколу зараховують до Московського університету (згідно зі статутом, студентами могли стати лише ті, кому виповнилося 16 років).

Навчання в університеті — це роки жорстоких утисків і реакцій. Міністр освіти, попечителі учбових округів розправлялися з проявами самостійної думки, особливо серед професури. Замість науки насаджували релігію, матеріалістичні погляди намагалися підпорядкувати релігійним, а освіту обмежити становими інтересами та потребами. Богослужінню, таїнствам, звичаям і релігії відводилося так багато часу, що у юного студента, як він сам зазначав, «на перших порах, зненацька мороз осипає». У цей період він крім медицини виявляв інтерес до науки та її викладання в східноєвропейських університетах, до історичних та історико-літературних знань.