Максимович Іван (Іоанн)
Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 155 – 158.
Максимович Іван (Іоанн)
(1651–1715)
Освітній, культурний і
церковний діяч,
педагог, літератор
Народився Іван Максимович (у чернецтві Іоанн) у шляхетській родині міста Ніжина. Батько — Максим Васильківський служив військовим інтендантом, був активним помічником та однодумцем гетьмана Івана Мазепи. Військовий життєвий шлях обрали і брати Івана. Початкову освіту здобув дома, потім, за рекомендацією Лазаря Барановича, вступив до Києво-Могилянського колегіуму. З 1673 р. читав у ньому піїтику, риторику та латинську мову.
У 1681 р. Івана Максимовича призначили намісником Брянського Свенського монастиря, приписаного до Києво-Печерської лаври. Тут він розпочав реорганізацію монастирського життя, приділяючи особливу увагу освіті й благочестю ченців. Замість неграмотних російських монахів, набрав до монастиря українців, перетворивши його на значний осередок культури : «Черный священник Иоанн… скоро заполнил монастырь поляками и черкасами… а наших священников московских и дьяков выслал из монастыря монастыря всех до одного человека, а набрал священников и дьяконов иноземцев зарубежных…». *(1)
*(1) Цит. за : Києво-Могилянська академія в іменах (XVII–XVIII ст.) : Енциклопед. видання / Упоряд. З.І.Хижняк ; за ред. В.С.Брюховецького. К., 2001. С. 346.
У 1695 р. просвітителя було висвячено на архімандрита Чернігівського Єлецького Успенського монастиря, який він перетворив на значний осередок освіти ; у 1697 р.— на архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського.
Згодом, Іван Максимович викладав у Чернігівській латинській школі, переведенів у 1689 р. за ініціативи Лазаря Барановича й підтримки Івана Мазепи з Новгорода-Сверського. Вивчались у школі загальноосвітні предмети, серед яких латина, що її викладав педагог, посідала центральне місце. Серед учнів були переважно діти козацької старшини та міщан Лівобережної України. У 1700 р. на основі школи відкрив колегіум на зразок Києво-Могилянського, але спочатку лише з трьома початковими (граматичними) класами. Префектом призначив свого колишнього студента А.Стаховського, викладачів запрошував з Києва. Окрім церковного читання, письма й співу, в колегіумі вивчали рідну та латинську мови, закладали основи природничо-математичних знань. Просвітитель сам, як і Дмитро Туптало, перевіряв успіхи учнів, стежив за їхнім моральним станом, проводив виховні бесіди.
