Максимович Іван (Іоанн)
Аналіз творів ученого свідчить, що він намагався поєднати навчання з вихованням, його ідеї загальнодоступної національномовної освіти збігалися з аналогічними ідеями Я.А.Коменського. Ці твори містять багато моральних сентенцій і виховних вимог ; релігійні та моральні мотиви пов’язуються із загальнолюдськими поглядами на норми поведінки особи в суспільстві. Просвітитель закликав виховувати в молоді чистоту думок, бажання робити добрі справи, повагу до батьків, слухняність, милосердя, стриманість. Підкреслював вирішальну роль розуму, а не емоцій у виборі форм поведінки. Такі погляди асоціюються з вимогою Дж.Локка виховувати в дітей дисципліну духу. Першочергову роль у поширенні знань і вихованні людини він відводив учителеві, який, на його думку, має бути терплячим і наполегливим, сприяти розвиткові талантів.
Праця у творах просвітителя виступає як один з найважливіших засобів виховання. Якщо людина не працюватиме, не виправдовуватиме себе справами, на неї очікує не лише моральне падіння, а й духовна загибель. Метою виховання за Максимовичем, є формування високоінтелектуальної, високоморальної, працьовитої особистості. В основу процесу навчання мають бути покладені принципи наочності, послідовності, систематичності, зв’язку з життям, природовідповідності, корисності, доступності. Іван Максимович виголошував на визначальній ролі оточення у формуванні особистості. Його педагогічні й публіцистична діяльність свідчить про широту світогляду і глибокі наукові пізнання. Він був обізнаний з найкращими зразками світової наукової, педагогічної та історичної літератури. У працях ученого коментуються й цитуються висловлювання класиків — Демосфена, Цицерона, Плутарха, Сенеки, вірші Гомера, Горація, Вергілія.
Наукова спадщина Івана Максимовича свідчить про еволюцію проблематики, що розроблялася українськими просвітителями — від абстрактно-теоретичних питань до раціональних, зорієнтованих на розв’язання конкретних наукових, освітніх і соціальних проблем. Подекуди в його творах звучить скептичне ставлення до окремих релігійних догматів, через що деякі з них («Богомыслие в пользу правоверным…», «Осьм блаженства евангельские…») були заборонені, адже не відповідали московським православним канонам.
Відомий Іван Максимович і як поет. Він досконально розробив вірш-притчу, вище від нього в цьому жанрі ніхто з тогочасних поетів не підіймався. Корисною є поезія, яка вчить доброчесності. Мислитель закликав молодь читати поетичні твори давньої й сучасної літератури передусім з огляду на їхнє виховне значення : у них прославляються чесноти й засуджуються негативні риси людей. Книжка «Богородице дево…» (1707), що являла собою розширену загальновідому молитву, складалася з 20-ти тисяч віршованих рядків. У ній автор висловлював власні погляди на життя, його швидкоплинність, необхідність праведних вчинків. У низці його віршів — філософські роздуми про світобудову, велич і загадковість природи, цінності життя, добро і зло, любов і ненависть. Поезія просвітителя, як і його прозові твори, мала яскравий моралістичний характер. Позначилася вона й на шкільній освіті : якщо раніше в навчальному процесі використовувалися твори європейських гімнографів (Бідермана, Доната, Кохановського), то тепер і твори вітчизняних авторів, зокрема самого Максимовича.