Кониський Григорій Осипович (Георгій)
Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 192 – 197.
Кониський Григорій Осипович
(Георгій)
(1717–1795)
Освітній, культурний і
церковний діяч,
педагог, поет,
драматург і філософ
Григорій Осипович Кониський (у чернецтві Георгій) народився 20 листопада 1717 р. в заможній родині в місті Ніжині на Чернігівщині. Початкову освіту здобув дома, потім майже 15 років навчався в Києво-Могилянській академії. В 1745 р. став професором піїтики, в 1747–1751 рр. читав два курси філософії. З 1747 р.— префект, а з 1752 по 1754 р.— ректор академії. Паралельно 3 роки читав богослов’я. З 1755 р.— білоруський єпископ, з 1783 р.— архієпископ.
Науковий доробок Георгія Кониського свідчить про істотний прогрес у розвитку філософського знання й педагогічної думки в Україні у XVIII ст. У своєму курсі «Фізики», прочитаному в Києво-Могилянській академії, вчений ототожнював природу й матерію, твердив, що «першій матерії» відповідає сама природа ; конкретно заперечував уявлення про пасивність природних речей : «Думка, яка встановлює лише принцип пасивності природних речей, не може бути доведеною», а «природа є принципом і причиною руху і спокою», «рух зумовлює природа», оскільки Бог створює природу такою, що не слід уже втручатися в її процеси.
Такі погляди вченого — значне методологічне зрушення й відхід від відомої парадигми, що вносить нові елементи в розуміння освітньо-виховних процесів. «Розведення» божественного (наявність якого визнається) і природного не випадкове. Цього принципу Кониський дотримувався й у своїх педагогічних поглядах : тільки систематична й цілеспрямована освітньо-виховна діяльність, а не наперед визначена доля забезпечує людині можливість свідомого вибору й визначення життєвого шляху.
У праці «Моральна філософія, або Етика» Григорій Осипович Кониський намагався показати активний характер людської діяльності й поведінки, які визначаються «свободою волі» (чи «вільної волі»). Кониський характеризував волю «як царицю», але вона «сама собою несвідома й недосвідчена», тому розум, унаслідок взаємодії з волею, зумовлює відповідні людські дії.
Учений сформулював концепцію людської активності, спрямованої на досягнення «корисного» в житті. Активність він пов’язував із соціальною діяльністю й відповідальністю людини за свій вибір і вчинки. Особистість виступає в його творах як діяльний суб’єкт, від якого залежать відповідні наслідки.
Григорій Осипович Кониський був далеким від фаталізму в розумінні людської діяльності і вбачав її рушійні сили й мотиви в самій людині, а не в наперед визначених факторах. Таким чином, він послідовно поширював принцип саморозвитку з природи на людину, розглядаючи їх як богостворені світи, але такі, що наділені власною внутрішньою активністю й законами розвитку, які випливають з їхнього існування.
