SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Кониський Григорій Осипович (Георгій)

Кониський Григорій Осипович (Георгій)


Свої теоретичні настанови про форми літературних творів, їхні художні особливості вчений виклав у курсі лекцій латинською мовою «Правила поетичного мистецтва…» (1746 р.), складеному за працями «Про мистецтво поезії» Арістотеля та «Три книги про поетичне мистецтво» Феофана Прокоповича, й виданому в 1786 р. Тоді ж він написав драму «Воскресіння мертвих…», поставлену в академії в 1747 р.

Залишив просвітитель і великий рукописний курс латинською мовою «Філософія, поділена на чотири відділи, що містять логіку, фізику, метафізику й етику» (1749 р.). В ньому автор скаржився, що даремно витратив багато часу на студіювання інтерпретаторів Арістотеля й Фоми Аквінського ; практичну ж користь дало йому безпосереднє читання їхніх творів та праць. При цьому зауважив, що «следует истине», а не Арістотелю, і для повнішого опанування студентами курсу філософії настійно рекомендував популярний тоді в Європі підручник німецького вченого Фрідріха Баумайстра, в якому матеріал було викладено «розважливо, твердо і ясно», очищено від середньовічного «сміття схоластів» та інтерпретаторів Арістотеля. У розділі натурфілософії, де подаються відомості про першооснову Всесвіту й про всі тіла природи та природні процеси, Григорій Осипович Кониський пропагував учення Р.Декарта і здобутки тогочасної європейської науки, зокрема фізики й астрономії.

Тлумачення метафізики, вважав педагог, дає тверду основу для розуміння інших дисциплін ; етика відкриває очі для самопізнання й усвідомлення свого обов’язку перед суспільством.

В настановах ученого знайшли відображення основні дидактичні принципи, сформульовані Я.А.Коменським. У період його ректорства кожен учень міг добровільно залишатись у будь-якому класі «по искательству совершенного знания и науки», за своїм бажанням мав право повертатися з вищих у нижчі класи, щоб закріпити знання. Скажімо, студент Григорій Левицький числився у класі риторики сім років, оскільки був «інспектором» — учителем молодших дітей. Допускався й достроковий перехід у вищі класи, якщо в здібнішого студента на те були підстави.

У 1755 р. Григорія Осиповича Кониського призначили єпископом Могильовським, а в 1783 р. висвятили на архієпископа Білоруського. В 1757 р. він заснував у Могильові семінарію на зразок Києво-Могилянської академії, написав і видав для студентів кілька підручників. Викладачів запрошував з Києва. Могильовська семінарія стала провідним освітнім закладом й ідеологічним центром православних білорусів, хоча не раз зазнавала погромів від фанатично налаштованих католиків. Так, у 1759 р. під час церковної служби озброєна юрба напала на церкву й Григорій Осипович Кониський змушений був рятуватися в бричці з гноєм. У 1761 р. озброєна шаблями й пістолями ватага студентів єзуїтського колегіуму Могильова вдерлася в будинок єпископа й семінарію, трощила все на своєму шляху, лупцювала ченців і школярів, шукала Кониського, який заховався в темних підвалах помешкання. Але він не переставав виголошувати гнівні промови навіть в очі королю та придворній високопоставленій шляхті.

Григорію Осиповичу Кониському тривалий час приписували авторство дуже популярної у XVIII–XIX ст. праці «Історія Русів, або Малої Росії», де захищалися ідеї української автономії та республіканізму. Авторство було зафіксовано на найдавніших, хоч і не на всіх, списках ; чи це зробив сам учений, чи переписувачі, можемо тільки здогадуватися. Більшість сучасних дослідників заперечують таки ж цей факт.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER