Борецький Іван
Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 70 – 73
Борецький Іван (Іов) (? – 1631)
Церковний, освітній і політичний діяч,
педагог і просвітитель
Іван Матвійович Борецький, у чернецтві — Іов,— видатний представник української педагогічної думки і громадський діяч кінця XVI – початку XVII ст.
Про життя й діяльність Івана Борецького маємо незначні відомості, найчастіше побудовані на припущеннях. Достовірно відомо, що він виходець із західноукраїнських земель. Народився, напевне, в 70-х роках XVI ст. в містечку Бірчі на Перемишльщині (тепер Ряшівське воєводство в Польщі), імовірно — в сім’ї дрібного українського шляхтича. Відомо, що мав брата Андрія, який був присутній на Київському церковному соборі у 1628 р.
Деякі дослідники стверджують, що Іван Борецький навчався у Львівській братській школі. Але академік М.Возняк переконливо довів, що це не так. Блискуче знання латинської мови майбутній педагог не міг винести з цієї школи, бо тут її не вивчали. Першим учителем латини з 1604 р. був він сам. До того часу школа дотримувалася статуту 1586 р. і була слов’яно-грецькою. Ймовірно, що Борецький у ранньому дитинстві навчався вдома або під керівництвом дяка-дидаскала, потім — в Острозькій школі, а після її закінчення, мабуть, у Краківському університеті на кошти князя К.Острозького.
Беручи безпосередньо участь у діяльності Острозької академії, братських шкіл Львова й Києва, Іван Борецький посів почесне місце в історії розвитку українського шкільництва та педагогічної думки свого часу. Його по праву можна віднести до числа ідеологів освітньо педагогічного руху в Україні кінця XVI – початку XVII ст.
У 1604 р. Іван Борецький обійняв посаду ректора братської школи у Львові, але вже в 1611 р.— він священик Київської Воскресенської церкви на Подолі, де заснував парафіяльну школу. Коли, завдяки зусиллям київських братчиків та фінансовій допомозі Гальшки Гулевічивни, було створено Київську братську школу (1615 р.), її першим ректором протягом 1615–1619 рр. був саме Іван Борецький. Після злиття цієї школи з Лаврською в 1632 р. утворилася знаменита Києво-Могилянська колегія (академія). Дещо пізніше Іван Борецький та його дружина прийняли чернечий постриг і з того часу він іменувався вже Іовом. У 1619 р. його обрали ігуменом Золотоверхого Михайлівського монастиря в Києві, а невдовзі він став на чолі українських православних. У той час їхнє становище було вкрай важке. Вищі ієрархи разом із митрополитом Рогозою прийняли в 1596 р. унію, а без міцної ієрархії православна церква в Україні була приречена. Саме тоді православне духовенства, братства, запорізьке козацтво вжили низку заходів, внаслідок яких у 1620–1621 рр. єрусалимський патріарх Феофан відновив вищу православну ієрархію в Україні, висвятивши київського митрополита й ряд єпископів. Митрополитом Київським і Галицьким став (9 жовтня 1620 р.) Іов Борецький, що викликало роздратування правлячих кіл Речі Посполитої на чолі з королем Сигізмундом ІІІ. Іова Борецького, як і ново висвячених православних єпископів, особливо полоцького архієпископа Мелетія Смотрицького, було звинувачено в шпигунстві на користь Османської імперії й переслідувано. У відповідь митрополит з допомогою М.Смотрицького написав знамениту «Протестацію», де виправдав від брехливих звинувачень не лише себе, а й Військо Запорізьке. Він підкреслював, що запорізькі козаки — правовірні християни. Це їхні предки ходили на Константинополь за часів великих князів київських Олега та Володимира ; саме вони — оборонці рідної землі й визволителі братів-невільників.
Водночас Іван Борецький — прихильник організації українських шкіл за зразком католицьких. Він боровся за те, щоб українські школи ніяким чином не поступалися католицьким, у чому був однодумцем князя К.Острозького.
