Борецький Іван
У проведенні виховної роботи з дітьми та юнацтвом просвітитель рекомендував спиратися передусім на «науку». Адже вона — джерело всілякої доброчесності, так само, як і авторитет, і особистий приклад батьків та вчителів.
Питання морального виховання Іван Борецький вирішував в основному в дусі принципів християнської моралі. Він розумів, що за умов жорсткої ідеологічної боротьби патріотичні завдання поширення освіти можуть бути реалізовані тільки людьми, вихованими в дусі безмежної відданості своєму народові. Просвітитель віддавав перевагу світській освіті над духовною. Палко обстоював принципи загальнодоступної національномовної освіти з обов’язковим вивченням класичних дисциплін, зокрема латинської мови. Основною метою виховання й освіти він вважав підготовку людини до активної суспільної діяльності на користь рідного народу.
Митрополит Іов Борецький підтримував київських друкарів С.Соболя та Т.Вербицького ; затвердив другий статут Луцької братської школи «Порядок шкільний», в якому сформульовано принцип рівності дітей залежно від їхнього соціального походження.
У праці «Про виховання чад» наголошувалося на необхідності систематичного виховання дітей з раннього віку, підкреслювалося значення позитивного прикладу дорослих, обов’язку батьків перед суспільством і самими дітьми за їхнє виховання.
Хоча в основу праці було покладено твори Іоанна Златоуста, вона є не звичайним перекладом, а скоріше творчою компіляцією. Укладач відібрав те, що на його думку, відповідало тогочасним педагогічним поглядам і вимогам братства. За правильне виховання дітей насамперед мають відповідати батьки, які для них — моральний взірець у житті. Дитина має шанувати батька й матір, але повинна бачити й повагу, з якою ті ставляться вже до своїх батьків. Водночас необхідною умовою правильного виховання є співпраця батьків і вчителів. Адже ця нелегка справа потребує значних зусиль, бо «люта річ є юність», норовиста «як кінь». Але за погане виховання дітей передусім відповідають усе ж таки батьки.
Батькам слід серйозно ставитися до вибору вчителя «ізрядно розумного, не розбійника, не п’яницю і в художестві іскусного». Вчителів треба поважати й любити не менше, ніж батьків.
Праця «Про виховання чад» мала слугувати «загальній користі батьків і дітей». Віра в силу виховання, повага до дитини, намагання прищепити їй чемність, скромність, розвинути інтелект, підготувати корисного для суспільства громадянина — ось основні ідеї твору, пройнятого не релігійним аскетизмом, а поглядами, близькими до гуманістичного світогляду.
У творах Івана Борецького знайшли певне обгрунтування принципи природовідповідності, послідовності викладення матеріалу, свідомого засвоєння знань, які пізніе були сформульовані в працях Я.А.Коменського. Все це свідчить про високий рівень педагогічної думки в Україні того періоду, а самого вченого характеризує як видатного представника гуманістичного, просвітительського, демократичного у своїй основі педагогічного руху.
Митрополит Іов Борецький перебував у центрі багатьох політичних подій того часу. Він добився королівської грамоти (1629 р.), за якою було визнано й затверджено Київське братство. Спираючись на широкі народні маси, особливо на запорізьке козацтво, вживав заходів, аби ліквідувати конфесійний розкол в Україні. У боротьбі з політикою фанатичного католика короля Сигізмунда ІІІ проводив активну дипломатичну діяльність, шукаючи спільників і в самій Речі Посполитій, і за її межами. Відомо про його зв’язки з провідником протестантів Речі Посполитої князем Криштофом ІІ Радзивіллом. Близькими знайомими Борецького були видатні провідники запорожців : Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Олифер Голуб. До самої смерті очолював він яскраву плеяду культурних і церковних діячів України, серед яких — Мелетій Смотрицький, Петро Могила, Єлисей Плетенецький, Лаврентій Зизаній, українсько-білоруський письменник-полеміст Андрій Мужиловський, син якого Силуян став згодом визначним українським дипломатом, сподвижником Богдана Хмельницького. Помираючи, Борецький передав опіку над освітніми справами своєму духовному синові — Петру Могилі. Похований у Києві на території Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Відомо, що в Івана Борецького були діти. Є дані про його старшого сина Стефана. Ще юнаком той мужньо виступив у Софіївському соборі в Києві на захист Мелетія Смотрицького проти звинувачень Тарасія Земки (весна 1629 р.). Трохи після батько віддав його на службу й науку до двору князя Кшиштофа ІІ Радзивілла. Стефан Борецький поліг зі зброєю в руках під Переяславом у лавах повстанців Тараса Трясила. Він відгукнувся на палкий заклик свого батька, адресований запорожцям, підняти повстання проти чужоземного панування, за самостійну Україну…
Праці :
1. Борецький І. Пересторога зело потрібна на потомні часи православним християнам. Л., 1605 або 1606 ;
2. Борецький І. Діалог про православну віру. Острог, 1606 ;
3. Борецький І. та інші. Протестація // Пам’ятки братських шкіл на Україні… К., 1988 ;
4. Борецький І. та інші. Анфологіон. К., 1619 ;
5. Борецький І. Іже в святих отця нашого Іоанна Златоуста бесіда вибрана о воспитании чад. Л., 1609 ;
6. Анфологіон (у співавт.). К., 1619 ;
7. Борецький І. Лимонарь, сіреч цвітник. К., 1628 ;
8. Борецький І. Аполлія. К., 1628 ;
9. Протестація (у співавт.) // Пам’ятки братських шкіл на Україні… К., 1988 ;
10. О воспитании чад (доведення авторства І.Борецького — М.Возняк) // Пам’ятки братських шкіл на Україні… К., 1988.