Білецький-Носенко Павло Павлович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 250 – 255.


Білецький-Носенко

Павло Павлович

(1774 –1856)

Письменник, педагог,

мовознавець


Павло Павлович Білецький-Носенко народився 16 серпня 1774 р. в місті Прилуки Полтавської губернії (тепер Чернігівська область) у дворянській сім’ї. Предки його належали до козацької старшини, а один із них — Іван Нос, брав участь у визвольних змаганнях під проводом Богдана Хмельницького.

Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, його записали до відділення для малолітніх імператорського Шляхетського сухопутного кадетського корпусу у Петербурзі, де він навчався впродовж чотирнадцяти років. У 1793 р. Павло Білецький-Носенко блискуче закінчив навчання і його направили в чині поручика до 1-го батальону Катеринославського єгерського корпусу. Він брав участь у військових операціях російської армії, зокрема, під командуванням О.В.Суворова, за що був нагороджений Золотим хрестом на георгіївській стрічці з написом : «За труды и храбрость». Перед ним відкривалася чудова військова кар’єра, але в жовтні 1798 р., за настійливою вимогою матері (жінки дуже деспотичної), у чині штабс-капітана він вийшов у відставку й жив то в Прилуках, то в маєтку батьків дружини в містечку Хмелеві Роменського повіту Полтавської губернії.

У 1801 р. прилуцьке дворянство обрало майбутнього письменника підсудком земського судді. Він оселився у своєму маєтку в селі Латинцях на Прилуччині, де й прожив до самої смерті.

Працюючи підсудком і отримуючи мізерну платню, яка була практично єдиним засобом існування сім’ї, він «для избежания нужды в самом необходимом» наймається до свого сусіда-поміщика домашнім учителем, і водночас виховує ще кількох поміщицьких дітей. У 1801 р. Павло Павлович організовує невеликий пансіон (12 дітей), який згодом переводить до власного маєтку в Латинцях, де він і діяв близько 40 років. За цей час у ньому навчалося більш як 100 дітей, які успішно витримали вступні іспити до вищих навчальних закладів, часом вражаючи екзаменаторів своїми знаннями з усіх предметів. Серед вихованців пансіону був відомий російський історик М.А.Маркевич.

Родовий маєток Павла Павловича Білецького-Носенка містився на болотистій місцевості, непридатній для життя та культивування. Прагнучи перетворити його на «райський куточок», Павло Павлович викопує канали, насаджує верби, насипає кургани, будує місточки, альтанки. Ось у такій місцевості й проходили заняття.