SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Мирослав Вантух

Віра Доленко: В ансамбль імені Павла Вірського ви прийшли вже відомим хореографом і сформованим майстром. Адже за плечима була багаторічна успішна діяльність художнього керівника танцювального колективу «Юність» у Львові. А чи доводилося зустрічатися з Вірським?

Мирослав Вантух: Для кожного молодого хореографа за щастя було поспілкуватися з таким метром, як він. «Юність» був дуже популярним ансамблем. На всіх фестивалях і конкурсах ми отримували найвищі нагороди – золоті медалі, Гран-прі… Вірський завжди високо цінив нашу роботу. Зустрічались ми і на великих урядових заходах, куди мене запрошували хореографом-постановником. Ніколи не забуду, як по закінченні конкурсу, присвяченого 55-річчю Жовтня, в газетній публікації «Всегда в пути» він відзначав мої творчі можливості, високу культуру та гідний професійний рівень. Не передати, як такий відгук мене окрилив і надихнув – простого сільського хлопця, який закінчив культосвітній технікум спочатку за фахом «хорове диригування», а згодом – хореографічний факультет. Моїми неоціненними університетами під час стажування у Москві були зустрічі з Ігорем Мойсеєвим, Володимиром Васильєвим, Катериною Максимовою, Майєю Плисецькою. Досвід, що набув тоді, я згодом вкладав в кращі постановки ансамблю «Юність». Так прийшло перше визнання і перші почесні звання – заслужений діяч мистецтв у 27 років, а народного артиста України я одержав по закінченні Академії суспільних наук, в 1977 році.

Віра Доленко: Чому гастрольні маршрути ансамблю рідко перетинають Україну, зокрема Київ, адже тут стільки ваших шанувальників?

Мирослав Вантух: На жаль, до академічної культури уваги в 10 разів менше, ніж до попси. А втім, саме академічні колективи визначають і формують духовність нації. І задача держави – всіма силами підтримувати їх. Неможна відривати нас від свого коріння, а народ – від національної культури. Безумовно, найдорожчі глядачі тут, в Україні, але гастрольної політики не існує і грошей на концерти завжди бракує. Останнім часом нам допомагають меценати і приватні агентства. Завдяки їм ми іноді виступаємо на рідній землі. Але Крим позбавлений уваги нашого колективу. Так про який український дух там може йти мова?

Віра Доленко: Яким ви, як голова національної хореографічної спілки, бачите майбутнє нашого мистецтва, і, зокрема, ансамблю?

Мирослав Вантух: Відомий вислів композитора Глінки про те, що музику створює народ, а ми її тільки аранжируємо, гадаю, стосується всіх видів мистецтва. Скарбниця народної творчості підживлює не тільки культуру, але й духовність. І не варто від неї відриватися. Вона допомагає нам гідно заявляти про себе у світі. На одному з концертів у Монако, де ми виступали на запрошення князя Альберта, зал у захопленні просто шаленів. Артисти утопали по коліна у квітах. Світова фінансова еліта, що зібралася у залі, аплодувала стоячи. Такого прийому тут не було з часу виступу Лучано Паваротті. Подякувавши за концерт, князь Альберт впевнено промовив: «Якщо народ має таку високу культуру, він здатний подолати будь-які проблеми і труднощі». Але до культури та її вічних цінностей треба прилучати з дитинства, розвиваючи і формуючи естетичний смак підростаючого покоління. І це питання у нас постійно в полі зору. Ми створили 3-х-ступеневу систему хореографічної освіти: школа, студія, ансамбль, де дотримуються загальні основи професійного навчання. Аналогів цьому у світі немає. Ноу-хау належить нам. За майбутнє ансамблю я не хвилююсь. Його кращі традиції буде кому продовжити.

 

Віра Бобровська,
Заслужений журналіст України

 

 

 

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER