Яворський Матвій Іванович
Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К. : «Либідь», 2005, кн. 2., С. 75-79.
Яворський
Матвій Іванович
(1885-1937)
Юрист, історик,
педагог, методист,
політичний, освітній
та громадський діяч
Матвій Іванович Яворський народився 15 листопада 1885 р. (за іншими даними - 1884 р. або 28 лютого 1885 р.) у селі Корчмин Сокальського повіту у Східній Галичині, що тоді належала до Австро-Угорської імперії (тепер Сокальський район Львівської області). Виходець із незаможної селянської сім'ї, він уже в ранньому віці виявив здібності до навчання. По закінченні гімназії вступив на юридичний факультет Львівського університету. Закінчивши його в 1910 р., присвятив себе науковій діяльності.
В 1912 р. Матвій Іванович Яворський написав свою першу дослідницьку працю «Соціальні основи підліткової злочинності» й одержав звання доктора політичних наук. Молодому вченому були близькі громадські інтереси. Починаючи ще з 1902 р. він активну участь у національному русі інтелігенції Східної Галичини. Боротьба за права рідного народу в умовах польського та австро-угорського гноблення зблизила його з І. Я. Франком та М. С. Грушевським.
Продовжувати наукову працю Матвію Івановичу Яворському завадив початок Першої світової війни: він був мобілізований до австро-угорської армії. Через непридатність до стройової служби його направили в польову жандармерію. У чині штабного офіцера Української галицької армії Матвій Іванович Яворський у 1919 р. в складі однієї з її частин перейшов на бік радянської влади.
З 1920 р. Матвій Іванович Яворський проживає в Харкові. Працюючи викладачем Центральної партійної школи, він у квітні 1920 р. вступає до лав КП(б)У. На початку травня 1920 р. перебирається до Казані, де викладає у школі політграмоти історію революційних рухів. В серпні 1920 р. повертається до Харкова і приступає до роботи в інституті народної освіти.
В 1921-1922 рр. Матвій Іванович Яворський - уповноважений компартії Східної Галичини (з 1929 р.- КПЗУ) при ЦК КП(б)У.
При Головному комітеті професійної і спеціальної наукової освіти в грудні 1922 р. створюється Інститут марксизму. Туди на кафедру історії української культури перейшов працювати Матвій Іванович Яворський, повернувшись перерваної війною наукової діяльності. Основну увагу в цей час він зосереджує на дослідженні загальної історії України, зокрема соціальних рухів на українських теренах новітнього часу. В 1921 р. вийшла друком його «схема-конспект» лекцій «Історія боротьби класів на Україні : Начерк лекцій», а в 1923-1925 рр. побачила світ серія підручників для шкіл та середніх спеціальних навчальних закладів з історії України.
На початок своєї науково-педагогічної діяльності в радянській Україні Матвій Іванович Яворський був уже сформованою, зрілою людиною з власним баченням багатьох наукових проблем. Володіючи іноземними мовами (німецькою, польською), праці основоположників марксизму читав в оригіналі. Все це надавало першим його науковим працям і підручникам характеру зрілості та оригінальності. Але як дослідник історії він перебував у складному становищі. З одного боку, не міг не відчувати досить сильного впливу таких впливових постатей в українській історіографії, як Д. І. Багалій чи М. С. Грушевський, а з другого - як історик-марксист, котрому належало розробити нову концепцію історичного минулого України, неминуче вступав у конфлікт із представниками немарксистських шкіл.