SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Славинецький Єпіфаній

Вихідці з України оселилися в Андріївському монастирі, неподалік від

Москви. Сучасники не випадково називали його «особливим іноземським», оскільки жили тут за іменним царським указом тільки «учительські монахи». При монастирі діяла школа, одним з учителів якої був Єпіфаній Славинецький. Освітня діяльність ученого братства не обмежувалася тільки цією школою. Єпіфаній Славинецький з 1653 р. став учителем, а згодом і ректором греко-латинської школи при Чудовому монастирі. В ній вивчали насамперед тих мов, які допомагали відповідній московській аудиторії орієнтуватись у вітчизняній та іноземній літературі не лише релігійного, а й світського змісту. Найдосконаліше володіли багатьма європейськими мовами вихованці К.Істомін і чернець Євфимій, відомі в майбутньому культурні діячі Росії. Серед учнів Єпіфанія Славинецького своїми здібностями вирізнявся П.Зеркальников, який не обмежився наукою в Москві, а за порадою вчителя поїхав продовжувати навчання в Києво-Могилянському колегіумі. Після закінчення навчання (близько 1658 р.), він подарував колегіумові свій будинок на знак подяки «за сприйняття премудрості».

Поряд з викладацькою та перекладацькою діяльністю Єпіфаній Славинецький писав проповіді й повчання, що відповідало вимогам часу. Проповіді були тоді на Московській Русі новиною. Патріарх Никон першим з російських ієрархів запровадив їх у богослужінні й доручив читати народові повчання Єпіфанія, цілком довіряючи його як правовірності, так і вченості. Перекладені Єпіфанієм Славинецьким з грецької мови «Повчання отців церкви» мали виховне морально-етичне забарвлення. Окрім перекладених проповідей, він написав близько 60-ти слів власного укладання, що більше схожі на наукові праці, ніж на повчання народові. В них пояснюються релігійні догмати й символи, значення свят і розглядаються різні аспекти християнського вчення.

Нерідко Єпіфаній Славинецький наводив уривки з творів грецьких поетів і філософів. Є кілька проповідей, де він торкається проблем тогочасного життя. Вчений засуджував любов до грошей, лицемірство і невігластво. В одній із проповідей, яка починається словами «Люди, сидячи во тьмі», зазначав : «У теперішні часи багато бачимо ми засліплених людей, які розлюбили морок невідання, ненавидять світло вчення, заздрять тим, котрі бажають осяяти ним інших, шкодять їм наклепами, лицемірством, обманом ; подібно до того, як сови за своєю природою люблять морок і ховаються, коли засяє сонячна зоря, так ці мисленні сови за своєю природою люблять морок, ненависники науки ховаються в улюблений ними морок, коли… благоволить розсіяти світло науки й просвітлювати природний людський розум». Для прикладу згадує Марка Катона, який не бажав поширення грецької освіти в Римі. В цих словах Єпіфанія Славинецького криється і особистий мотив, адже просвітницька діяльність ученого постійно наштовхувалася на протидію консервативного московського духовенства. Відтак він давав священикам такі настанови : «Опікуйся і промишляй усім серцем і душею, скільки твоєї сили вистачить, умовляй царя і всіх значних людей скрізь влаштовувати училища для дітей малих, і за це, перш ніж за всі доброчинства, ти одержиш прощення гріхів своїх».

Єпіфаній Славинецький у своїх проповідях навчав слухачів моралі християнської, а також обстоював погляди, згідно з якими примирення віри і знань можливе. Важко переоцінити значення таких переконань для поширення раціональних знань. Саме проблема гармонізації віри і знань сторіччями залишалася основною перешкодою в секуляризації суспільної думки, оберталася особистою трагедією для багатьох талановитих людей. Просвітитель переконував, що «знамениті отці церкви знали не тільки граматику, а й риторику, софістику, філософію, землеробство, астрономію і всю еллінську мудрість, заради якої покидали вітчизну, щоб на чужині вчитись у знаменитих поганських учених».

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER