Чехи
ЧЕХИ (самоназва — чесі).
Народ в Чехії (8,4 млн. осіб; у минулому до складу чехів включалися групи, які в переписі населення 1991 р. називали себе мораванами та сілезцями). Проживають також у Словаччині (53 тис.), США (550 тис.), Канаді (55 тис.), Німеччині (27 тис.). Загальна чисельність — 10,38 млн. осіб. Належать до середньоєвропейської перехідної раси великої європеоїдної раси. Мова — чеська, західної підгрупи слов’янської групи індоєвропейської сім’ї. Писемність на основі латинської графіки. Віруючі чехи — переважно католики, хоча є і протестанти.
В Україні, за переписом населення 2001 р., чехів налічувалося 5 917 осіб (1989 р.— 9 122 особи). Мову своєї національності вважали рідною 20,1 %, українську — 42,3 %, російську — 36,2 %.
Етнічна історія. У VI—VII ст. на території сучасної Чехії переважали слов’яни, які асимілювали залишки кельтського та германського населення. Писемні джерела зберегли назви племен на території Богемії (латинське позначення Чехії): чехи, хорвати, лучани, дечани, пшовани, литомержиці, хебани, гломачі.
У ІХ ст. Чехія увійшла до складу Великоморавської держави. Саме в цей час тут поширилося християнство з Візантії. В кін. ІХ— на поч. Х ст. виникло Чеське (Празьке) князівство, до складу якого у Х ст. увійшла Моравія. Після розпаду у Х ст. Великої Моравії, чехи та моравани поступово об’єдналися в єдиний чеський народ. З другої пол. ХІІ ст. Чехія входить до складу Священної Римської імперії.
Німецька колонізація, що тривала з ХІІ по ХІVст., призвела до порушення етнічної єдності країни і спричинила в першій пол. ХV ст. гуситський революційний рух. У 1526 р. Чехія опинилася під владою Габсбургів. Правлячі кола Австрії повсюдно впроваджували німецькі звичаї та мову. Проте в кін. XVIII — на поч. XIX ст. посилилися національні рухи, набула поширення чеська літературна мова, виникла низка національно-просвітницьких товариств.
З розпадом у 1918 р. Австро-Угорщини утворилася національна держава чехів і словаків. У 1993 р. вона розділилася на Чеську і Словацьку республіки.