SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Білоруси

Зі створенням у 1569 р. об’єднаної польсько-литовської держави — Речі Посполитої — у її складі опинилися й білоруські землі. Здійснювалася полонізація білорусів, насаджувалися католицтво, уніатство. З кінця ХVІІ в. подальший розвиток писемної літератури білоруською мовою сповільнився. Державною мовою на території Білорусі стала польська, що активно сприймалося білоруською аристократією, котра переходила в католицтво й значною мірою ополячувалася. Вищі прошарки суспільства у ХVI—XVIII ст. орієнтувалися на польську культуру та мову, що гальмувало політичну емансипацію білоруського етносу; нижчі й середні шари (селянство, частина міщан, дрібна шляхта) відтворювали традиційну білоруську культуру. До ХVІІ ст. назва Біла Русь закріплюється за білоруськими землями. Для позначення жителів Білої Русі з’являється визначення «білорусьці», одночасно існували позначення «литвини», «русини», «поліщуки», «полесяни». Населення Білорусі в період панування Литви і Польщі іменувало себе, а також свою мову і свою православну віру «руськими». Назва «білоруси» стає уживанішою після приєднання Білорусі до Росії наприкінці ХVІІІ ст., головним чином у російській науковій та публіцистичній літературі. Починаючи з царювання Олексія Михайловича (1645 — 1676), термін Біла Русь входить у титул російських царів, які іменували себе «усія Великія і Малия і Білия Росії самодержцями». У результаті трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795) білоруські терени відійшли до Росії. Після придушення Польського повстання 1830 — 1831 рр. указом 1839 р. було ліквідовано уніатську церкву. З 1840 р. указом Миколи І заборонялося офіційно вживати терміни «Білорусія», «білоруси»; білоруські губернії стали називатися «губерніями Північно-Західного краю». Інтенсивно запроваджувалася російська мова. Після придушення повстання 1863 — 1864 рр. різко посилилася русифікація білорусів. Обмеження соціальної мобільності католиків спричинило перехід частини інтелігенції, дрібної шляхти і селянства у православ’я.

Формування етнічної самосвідомості проходило в умовах конфесійних суперечностей між православ’ям і католицтвом, причому обидві конфесії стверджували, що білоруси є не самостійним народом, а частиною поляків чи росіян. У кін ХVІІІ — на поч. ХІХ ст. на основі народної розмовної мови почала складатися білоруська літературна мова. У ХІХ — на поч. ХХ ст. з’явилася професійна література білоруською мовою. У 50 — 60-ті роки ХІХ ст. серед інтелігенції зміцнюються уявлення про білорусів як окремий самостійний народ. Розвиткові етнічної самосвідомості сприяли праці М.В. Довнар-Запольського, П.В. Шейна, Ф. Богушевича, М.Я. Нікіфоровського, Є.Ф. Карського, Є.Р. Романова, В. Ластовського. У кін. ХІХ ст. частина населення, що раніше відносила себе до поляків, стала ідентифікуватися з білорусами. Етнонім білорусів поширився серед усіх груп населення, витиснувши у багатьох місцевостях назву «литвини», однак на рівні повсякденної свідомості він ще не набув належного значення і як самоназва народу закріпився лише після проголошення нетривалої діяльності Білоруської Ради (кін. 1917 — поч. 1918 рр.), утворення Білоруської РСР (1919 р., з 1991р.— Республіка Білорусь). Внутрішньо етнічна консолідація, що тривали в Білорусі протягом усього ХХ ст., сприяла зменшенню діалектних розбіжностей і зближенню культурних комплексів окремих територій

 

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER