SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

БЛОГ ІРИНИ КВАСНИЦІ

Заставний Є.В. «Життя без музики – убоге»

  • 01.10.2010 2011
  • Коментарі: (0)

Заставний Євген Васильович

директор школи мистецтв с. Жовтанці

 Кам’янка-Бузького району Львівської області,

президент благодійного фонду «Наше майбутнє»

 

Життя без музики – убоге

Не знаю з чого й почати. А хочу написати про те, як необхідна, нічого не вимагаюча взамін, любов до рідної пісні, мови, народних звичаїв, до культури й історії, шана до землі-годувальниці і, звичайно, любов до матері, батька.Що ми залишаємо в серцях своїх дітей, своїх вихованців?

Спитайте матір, яка співає колискову своєму маляті; спитайте дітей, які вирушають у похід із своєю улюбленою туристською піснею; спитайте солдатів, які проходять святковою площею на чолі з чудовим духовим оркестром; спитайте дітей, які танцюють на дискотеці в школі, – спитайте їх, чим вони займаються. Ви не почуєте у відповідь: «Ми займаємося музикою, мистецтвом…». Мати скаже: «Я заколисую дитину», діти – «Ми йдемо в похід», солдати – «Ми маршируємо», школярі – «Ми зібралися повеселитися й потанцювати».

Виявляється, що без музики не можна ні дитину заколисати, ні в похід піти, ні потанцювати. І входить вона в наше життя так глибоко, так тісно з ним зливається, що ми навіть перестаємо помічати, що це – мистецтво, і сприймаємо все це як невід’ємну частку самого життя.

Діти і музика. Школа і музика. Музика і урок. Ці питання турбують вже не одне покоління музикантів-педагогів.

Дітей у певному розумінні можна порівняти з мандрівниками, які збираються в далеку дорогу. А яка дорога може бути серйознішою і складнішою за життєву дорогу, до якої готуються наші діти? І в цю дорогу їм треба взяти з собою солідний багаж – багаж знань, умінь і навиків, багаж принципів і переконань, смаків і поглядів. Без цього багажу їм буде важко. Естетична культура – важлива частина цього духовного багажу, без якого не зможе людина повноцінно прожити своє життя.

Так хто ж, як не ми, люди мистецтва, в тому числі і музиканти, композитори, повинні допомогти нашій дітворі розумно і вміло зібратися в далеку життєву дорогу.

Якщо ж наші діти навчаться розуміти музику, полюблять її, якщо потяг до неї стане їхньою життєвою потребою, вони все життя любовно будуть оберігати скарби музичного мистецтва, шанувати і берегти народну пісню як вищий прояв музичного генія народу. Справа виховання дитини доброї, чемної, культурної, що повинна стати гідним і сумлінним громадянином – чи не найважливіша на сьогоднішній день.

Педагоги багатьох країн сперечаються про те, чи слід учити музиці всіх дітей, чи тільки особливо обдарованих. За свою 45-річну педагогічну діяльність я зробив висновок, що музиці, як професії, слід, звичайно, вчити дітей, які мають чудові музичні здібності та особливий потяг до музики (у цьому розумінні музика нічим не відрізняється від будь-якої іншої професії), але загальне музичне виховання повинно поширюватися на всіх дітей.

Якось, привівши до вчительки музики свою 7-річну дочку, її мати спитала: «Чи варто вчити дівчинку музики? Чи є в неї для цього достатні здібності?». Замість відповіді вчителька поставила запитання: «А ви не питали у викладачів фізики, географії, історії, чи є у вашої доньки здібності до фізики, географії, історії? Адже вас не дивує, що вона вчитиме в школі всі ці предмети, хоча, може й не стане ні істориком, ні географом, ні фізиком?!

Чому ж музикою, цим чудесним витвором людського генія, без якого не може прожити своє життя ні фізик, ні географ, ні історик, повинні займатися тільки обдаровані,особливо обдаровані діти?! Яка мудра вчителька! Як просто і як точно вирішує вона проблему, навколо якої схрещуються шпаги часом дуже маститих педагогів.

За багато років педагогічної роботи мені пощастило зустріти учнів неабиякої обдарованості. Ми часто навіть не запідозрюємо, на що здатна дитина, якщо в неї проявиться справжній інтерес до музики. Тому давно вже в основі моєї педагогічної роботи лежить віра в безмежні сили, приховані в дитині. Є різні вияви обдарованості. Одні люблять музику, тягнуться до неї, люблять слухати, співати, але не мають природного музичного слуху, чуття ритму, музичної пам’яті. Інші наділені всіма цими якостями, але не дуже реагують на музику – таких треба зуміти зацікавити.

Існує думка, що всі діти народжуються з однаковим звуковисотним слухом, тільки в одних він «прорізується» завдяки сприятливому середовищу, в інших залишається нерозкритим. Досвід музичного виховання дітей показує, що починати заняття з дітьми треба якомога раніше – в три, чотири, п’ять років.Пам’ять дитинства – найдорогоцінніша пам’ять: те, про що довідався в дитинстві, залишається на все життя.

Цікаве висловлювання угорського композитора З. Кодаї: «Приблизно років тридцять п’ять тому… на питання: «Коли треба починати музичне виховання?» – я … відповідав: «За дев’ять місяців до народження дитини». З того часу я змінив свою думку. І сьогодні я відповів би: «За дев’ять місяців до народження матері!». Справді, мабуть, тоді наші внуки і правнуки виростуть свідомі того, що життя без музики – це справді убоге життя, стануть досконалішою публікою, ніж їхні матері».Якщо в родині ні в кого немає професійної освіти, ніхто не співає і не грає на якомусь музичному інструменті, то вирішальним є ставлення батьків до музики, до музичного виховання. Перше і найважливіше, що вимагається від сім’ї – це створити атмосферу великої поваги до інструментальної, симфонічної, оперної, балетної, джазової і сучасної гарної музики. Обов’язково повага, бо не можна говорити про неї зневажливо, тим більше вносити в заняття елемент тяжкої необхідності або нудьги. Пам’ятаю, як моя мати, обурюючись, розповідала, що в родині її знайомих існувало покарання дитини за провину: «Іди грай годину».

Хвилини спілкування з музикою повинні відводитися дітям як радість, як нагорода. Батьки, які свідомо виховують і розвивають музичні нахили дитини, мають робити це по можливості систематично, незалежно від того, чи буде дитина музикантом-професіоналом, чи музика просто стане її другом на все життя. Мені хочеться нагадати батькам, які починають навчати своїх дітей, що шлях до музики повинен бути простим і ясним. Вона сама йде назустріч тим, хто до неї прямує. Батькам треба створити таку атмосферу, щоб слово «музика» писалося для маленьких дітей, які тільки починають спілкуватися з нею, з великої літери.

Мова музики – це, можливо, єдина у світі мова, якою людська душа може виразити найтонше, найвеличніше, яке нічим, крім звуків музики, не виразиш. Музика починається там, де закінчуються слова. Навчати дітей мистецтву дуже важко. Перефразовуючи відомі слова М. Горького про письменницьку творчість для дітей, можна сказати так: «Вчити дітей треба так само, як дорослих, тільки краще». Ми добре знаємо, як згубно впливають на душі і свідомість молоді і підлітків низькопробні фільми, низькопробна література і музика. Знаємо, що світ такого мистецтва змикається із світом хуліганства, розпусти і злочинності. Але ж звідси випливає і зворотний висновок, що мистецтво чисте, розумне, благородне, гуманістичне виховує і людину такою ж чистою, розумною, благородною, гуманною.

Я гадаю, що хибне уявлення про мистецтво як про розвагу впливає іноді навіть на розв’язання фінансових проблем, які частенько стають бар’єром на шляху розвитку музично-виховної роботи з дітьми і молоддю. Що ж, коли мистецтво – це тільки розвага, можливо, справді не варто витрачати на нього надто багато грошей, краще заощадити їх на щось корисніше. Ну, а якщо це не розвага, а виховання свідомості й душ людських, формування етичних і моральних принципів молодого покоління, виховання культури почуття дівчат і юнаків, якщо мистецтво допомагає нам пізнавати світ і впливати на нього, – тоді й до розв’язання фінансових проблем треба підходити, очевидно, по-іншому. Тоді можна було б подумати про те, як заощадити на чомусь іншому, а заощаджені кошти передати для виховної роботи з дітьми. Хороша мати спочатку нагодує свою дитину, а потім уже сама поїсть. Такою хорошою матір’ю для своїх дітей мала би бути наша Держава з перших днів свого існування. І це багато до чого зобов’язує нас. Зобов’язує всіх, чия діяльність хоч трохи пов’язана з дітьми, з юнацтвом.

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER