SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:
+38 (044) 569-53-47
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Липень 2017

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

 Усі події

Лариса Кадирова

«Славетна «Марія» збирає своїх шанувальників»


Ім’я Марії Заньковецької – однієї з найяскравіших актрис у театральному просторі кінця 19-го - початку 20-го століть, корифея української сцени, першої народної артистки України – золотими літерами вписано в історію національного мистецтва. Сучасники вважали, що її талант зробив би честь найкращій європейській сцені. Заньковецькій пропонували працювати в імператорських і приватних театрах Петербургу і Москви, але актриса залишалася вірною українській землі. Її яскрава особистість, талановита гра та чудовий голос вражали її сучасників, зокрема А. Чехова, Л. Толстого, П. Чайковського, М. Рильського, І. Рєпіна, І. Буніна та багатьох інших митців того часу. Драматурги писали для неї п’єси, поети присвячували вірші. Заньковецьку називали «зорею українського театру».

Її ім’я носить Львівський національний драматичний театр. Даниною пам’яті актриси є Музей Марії Заньковецької у Києві, який існує понад сорок років. Даниною її пам’яті став і Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» . Вже восьмий рік поспіль восени він гостинно зустрічає своїх учасниць та гостей у Києві. Автор проекту фестивалю «Марія», його художній керівник, директор і, головне, ідейний натхненник – народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, актриса Національного драматичного театру ім. Івана Франка Лариса Кадирова.

В житті і творчості справжнього артиста є роль, що не тільки духовно збагачує, визначає його світогляд, але й залишає глибокий відбиток. Саме так сталося у житті Лариси Кадирової, яка упродовж 22 років виконувала роль патронеси українського театру Марії Заньковецької в однойменній виставі драматурга Івана Рябокляча. П’єса з незмінним успіхом йшла на сцені Львівського національного академічного драматичного театру імені Марії Заньковецької. Режисером був відомий майстер – Олексій Ріпко.

Віра Доленко: Чи можна вважати, що ця роль стала своєрідним поштовхом до народження фестивалю «Марія»?

Лариса Кадирова: Безумовно. Особистість Заньковецької та роль у виставі органічно увійшли в моє єство. Уявіть, що я зіграла цю роль 600 разів, часом по 2-3 вистави на день. Незабутнім залишається єднання з глядацькою залою, зі всім акторським складом. Адже тоді у виставі були задіяні такі відомі актори, як Богдан Ступка, Федір Стригун, Богдан Козак… На сцені панувала любов до театру, його корифеїв, до рідної землі, до слова. Переживши колись ці хвилюючі моменти, я прониклася благодатним духом першопрохідців української сцени, зокрема, Марії Заньковецької. Історія її життя – це історія кохання – драматичного та єдиного – до Миколи Садовського, її партнера по сцені і також корифея українського театру. Сорок років свого життя актриса віддала відродженню і утвердженню національного театру та українського слова. І я відчула, що зобов’язана віддати данину пошани і власної вдячності цій яскравій особистості та актрисі. Доки я буду жити, сподіваюсь, фестиваль буде процвітати.

Віра Доленко: Щороку фестиваль «Марія» відкриває нові обрії, потенціал і, разом з тим, змінює творче обличчя і навіть ідейну спрямованість, чи не так?

Лариса Кадирова: Так, щороку наш форум присвячується певній знаменній даті української чи світової культури. Ми відзначали і 125-річчя Театру корифеїв української сцени, і 80-річчя від дня народження відомого колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Габріеля Гарсіа Маркеса, і 150-річчя від дня народження А. П. Чехова, тощо. Цього року фестиваль проходив під девізом «Гортаючи сторінки європейської культури» і був присвячений тим представникам світової культури, ювілейні дати яких ми відзначатимемо цього року. Це Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка, Генрік Сенкевич, Ференц Ліст, Тадеуш Ружевич. Адже наша головна мета – активна інтеграція українського театру до світового театрального процесу. Нас вже знають і залюбки відгукуються на запрошення. Цьогоріч у форумі взяли участь актриси з Угорщини, Польщі, Росії, Азербайджану, Болгарії та України, які презентували своє мистецтво, як завжди, на камерній сцені театру імені Івана Франка.

Віра Доленко: Які ще заходи, окрім вистав, увійшли до програми фестивалю?

Лариса Кадирова: Стало доброю традицією у фойє театру ім. Івана Франка відкривати виставку матеріалів з фонду музею Марії Заньковецької, а також відвідувати музей та інші музеї міста. Цього року ми провели круглий стіл «Діалог культур» та міжнародну науково - мистецьку конференцію «Магія культур». Головна особливість фестивалю «Марія», яка завжди приваблює наших гостей – його доступність: вхід вільний для всіх бажаючих.

Віра Доленко: В українській історії та культурі чимало видатних жінок – яскравих та самобутніх особистостей. Література та кінематограф закарбували для нащадків Роксолану та Соломію Крушельницьку. Слід подякувати Івану Рябоклячу за увагу та звернення до образу Марії Заньковецької. Чому, на вашу думку, драматурги байдужі до цієї теми? Адже це невичерпне джерело натхнення, зокрема, для фестивалю моновистав актрис?

Лариса Кадирова: Вже давно визріває план створення сценічної галереї відомих і шляхетних жінок України, таких як Катерина Разумовська, Софія Потоцька та багатьох інших. Вже зібрано багато матеріалів, документів, і я сподіваюсь, що цей план ми, попри все, обов’язково втілимо у життя.

Автор – Віра Доленко

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER