SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Врецьона Григорій Захарович

Врецьона Григорій Захарович



*(1) Врецьона Г. Новомоднії основи виховання // Школьна Часопись. 1886. Ч. 19–20.

Як наслідок, свобода мусить бути вихідною точкою в усіх політичних і соціальних руках, основою у вихованні. Григорій Захарович Врецьона називав свободу «кінцевою метою життя і єдиним засобом досягнення повного добра». Школа поєднує 2 завдання : виховати молодь для свободи, оживити в ній національне самопізнання. Вона намагається народну масу підняти інтелектуально й морально, хоче їй відкрити очі, щоб та прозріла й озирнулась. Бо коли людина вільна, то здатна до всього доброго й великого ; вона трудиться і творить, прагне до щораз більшої досконалості, й у свободі власної діяльності осягає мету свого призначення на землі.

За інтелектуальним вихованням, зазначав Григорій Захарович Врецьона, іде «звичаєве» виховання, яке дає духові змогу запанувати над усіма іншими схильностями і бажаннями. Розум визначає волю — і коли в людини так є насправді, то доходить вона тим самим до «звичаєвої свободи» й тоді добровільно підкоряється соціальному порядкові, поряд з власною честю високо цінує честь вітчизни — вона є патріотом. Однак, щоб виховувати людей для такої свободи, школа сама має бути вільною, незалежною.

Наполягаючи, що в національному вихованні є багато чинників, педагог наголошував на необхідності тісної співпраці школи з сім’єю і церквою. Школа, яка є другою після матері вихователькою дітей, має допомагати батькам у цьому й поступово впливати на гармонійний розвиток усіх людських сил. Виховуючи в тому ж напрямі, що й сім’я, вона повинна ввести дитину в історію народу, щоб дати їй уявлення про духовні багатства нації, аби не було юнацтво чужим у рідному краї, але почувало себе в ньому щасливим, як удома. І якщо школа поєднає національне зі всіма обставинами життя, то за допомогою цього плекатиме і внутрішні сили дітей, утримає їх у царині звичаїв і традицій батьків. Національний момент виступає відтак інтегральною частиною виховання для гуманності, виховання для життя в суспільстві.

Суттєвою ознакою поглядів Григорія Захаровича Врецьони є думка, що школяра треба сприймати як активного учасника виховного процесу, а педагогічною засадою школи має бути виховання людини. Важливе місце в навчанні й вихованні він відводив фізичній праці, розглядаючи її не лише як щось таке, що допоможе дитині знайти собі місце в «дорослому» житті, але і як незамінимий засіб гармонійного розвитку особистості. Вимагаючи перенести ідеї Ф.Фребеля в народну школу, Григорій Захарович Врецьона писав, що за сучасних умов лозунгом роботи в ній має стати клич : «Через працю — до поступу».

Виходячи з того, що в грі і праці діти між собою найщиріші, у них формуються товариська взаємодопомога, увага, Григорій Захарович вважав їхню гру та працю основними засобами морального виховання.

«Золотими дарами природи» і «справжнім скарбом людини» називав педагог розум, очі й руки, а «матір’ю щастя» — працю. Тому радив, виховуючи молодь, звертати увагу на те, щоб вона ставала здатною до тривалої праці, котра видається тим легшою, чим охоче її виконують. Праця, на думку вченого, має бути для людини другою натурою, а все життя —одним робочим днем.

Таким чином освіта — головний чинник поступу нації, гарант того, що вона посяде гідне місце серед цивілізованих народів. Оцінюючи під цим кутом зору тодішню школу, Григорій Захарович Врецьона гостро критикував стан навчання і виховання, вимагав докорінного реформування освіти, вважаючи, що пріоритетне завдання школи — виховання. Виконати свою місію може тільки школа національна, навчання в якій є обов’язковим для дітей шкільного віку. Основним принципом її діяльності повинен бути принцип народності, а виховання слід будувати на засадах християнської моралі. Школа мусить бути захищеною від впливів будь-якої партії, готувати дітей до життя ; організовувати свою роботу спільно з церквою, батьками і громадськістю, важливе місце в її програмі слід відводити трудовому навчанню й вихованню учнів. Вона має бути гуманною, демократичною, такою, щоб у центрі її уваги перебував учень, причому як активний учасник педагогічного процесу. В цих міркуваннях відбилися як національні традиції виховання підростаючих поколінь, так і погляди передових європейських педагогів того часу, адаптовані до національного грунту.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER