Свидницький Анатолій Патрикійович
*(19) Свидницкий А. Русская азбука : Руководство для преподавателей. К., 1868. С. 1.
Прагнучи надати вчителеві допомогу в якісній підготовці до кожного уроку, Анатолій Патрикійович Свидницький пропонував докладні методичні розробки в тому порядку, в якому букви розміщені в азбуці. Він не вважав свій метод навчання досконалим, натомість пропонував : «Кто в состоянии передать лучше, для того в руководстве останется только метод ; кто же должен будет придерживаться руководства во всем, тот и найдет в нем все, без чего не должно бы обходиться преподавание азбуки». *(20)
*(20) Свидницкий А. Русская азбука : Руководство для преподавателей. К., 1868. С. 2.
Особливу увагу вчителів Анатолій Патрикійович звертав на індивідуальний підхід до учнів під час навчання й водночас закликав виховувати в собі терпіння, увагу, спостережливість, тактовність.
Учитель повинен пам’ятати, пише далі Анатолій Патрикійович Свидницький, що неуспішність учня «не всегда бывает следствием неспособности его. Да и сама безуспешность часто бывает только кажущейся, например, дитя не отвечает по застенчивости или по неимению слова для ответа, или же, наконец, просто заупрямится и не хочет отвечать. Это обстоятельство требует от преподавателя внимания к самому себе, уменья обращаться с детьми тактически и строгой наблюдательности, чтобы не оставить ложного мнения и не пойти по ложному пути».
У 1868–1870 рр. на шпальтах київських та одеських газет побачила світ ціла низка оповідань письменника російською мовою («На похоронах», «Прошлый быт православного духовенства», «Два упрямых», «Гаврусь и Катруся», «Арендарь», «Попался впросак», «Неразгаданный преступник», «Пачковозы», «Железный сундук». У цей плідний період Анатолій Патрикійович подав свої давні етнографічні матеріали до етнографічно-статистичної експедиції для дослідження України, очолюваної відомим українським етнографом П.П.Чубинським.
Невеликий літературний заробіток і мізерна платня на службі не могли забезпечити сім’ю, в якій було вже четверо дітей. Це пригнічувало Анатолія Патрикійовича, хвороба загострювалася, почалося запалення печінки.
6 серпня 1871 р. Анатолій Патрикійович Свидницький помер.
На думку І.Франка, Анатолій Патрикійович Свидницький «належить до тих талановитих, але нещасливих людей, котрих чи то життя, чи зла доля ламають і убивають у цвіті літ, не давши розвитися вповні їх талантові, не давши прикласти їм до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя». *(21)
*(21) Франко І. А.П.Свидницький // Зоря. 1886. № 1. С. 1.
Анатолію Патрикійовичу Свидницькому довелося працювати в нестерпних умовах, і тому викликає подив усе, що зроблене педагогом, етнографом, громадським діячем. Він прагнув іти своїм шляхом у художній творчості, педагогічній і науковій діяльності, і саме це справжнє новаторство, зумовлене високою обдарованістю, визначило високе місце Анатолія Патрикійовича Свидницького в історії педагогічної і культурної думки України.
Праці :
1. Свидницкий А. Из М. : Письмо редактору // Основа. 1861. № 10 ;
2. Свидницький А. Великдень у подолян // Основа. 1861. № 11–12 ;
3. Свидницкий А. Русская азбука : Руководство для преподавателей. К., 1868 ;
4. Свидницкий А. Русская азбука : Руководство для учащихся. К., 1868 ;
5. Свидницький А. Люборацькі. Л., 1887 ;
6. Свидницький А. Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського // Твори. К., 1958.