Стешенко Іван Матвійович
Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 495 – 500.
Стешенко Іван Матвійович
(1873–1918)
Викладач, керівник і організатор
розбудови української національної школи,
літературознавець, педагог, письменник
Іван Матвійович Стешенко народився 24 червня 1873 р. в Полтаві. Його батько був відставним унтер-офіцером, колишнім кріпаком князів Кочубеїв. Мати походила з роду дрібних полтавських міщан. І хоча сім’я була багатодітною (4 сини і 5 дочок), батьки прагнули дати дітям ґрунтовну освіту. В 1882 р. вступив до Полтавської класичної гімназії, а в 1892 р.— на історико-філологічний факультет Київського університету, де навчався у професора Т.Д.Флоринського. В цей час він повною мірою розкрив свої здібності до літератури, історії, іноземних мов, які проявилися ще в гімназії. Його літературні твори та історичні розвідки вирізняються самостійністю мислення, творчим підходом, різноманітністю тематики. Стешенко-студент виявив величезний інтерес до слов’янознавства, українознавства, ґрунтовно вивчав іноземні мови, перекладав українською поезії французьких, німецьких, болгарських авторів, брав участь у роботі літературно-мистецького гуртка «Плеяда». Щире захоплення літературою та історією свого народу надихнуло юнака на написання драми «Мазепа», що вийшла друком у Львові в 1896 р.
В університетські роки у Івана Стешенка сформувалися певні світоглядні переконання, отож він прилучився до активної політичної діяльності. Вступивши до української студентської громади, спочатку захопився радикалізмом М.П.Драгоманова, але з часом спільно з іншими однодумцями став на позиції К.Маркса. На початку 1896 р. навколо нього згуртувалася «Група українських соціал-демократів» (УСД), до якої увійшли М.М.Коцюбинський, Леся Українка, Олена Пчілка, П.Л.Тучапський.
Група УСД тривалий час залишалася самостійною організацією. Іван Стешенко й більшість його однодумців не приєдналися ні до створеної ще з 1891 р. в університеті Російської соціал-демократичної групи Я.Ляховського і Б.Ейдельмана, ні до сформованого в березні 1897 р. «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» — передусім через те, що мали власні погляди на самовизначення України й роль української інтелігенції в цьому процесі.
В 1896 р. Іван Стешенко закінчив університет і розпочав свою педагогічну діяльність у Фундуклеївській жіночій гімназії м. Києва. Невдовзі його заарештували за політичні переконання й після 5-ти місяців ув’язнення вислали з Києва без права вчителювання і проживання в університетських містах. Протягом 1897–1900 рр. перебував на Чернігівщині разом з дружиною Оксаною Михайлівною Старицькою (донькою видатного українського письменника М.П.Старицького), з якою побрався відразу після його виходу із в’язниці. Цей період життя Івана Матвійовича Стешенко позначений плідною літературною, перекладацькою та науковою діяльністю. В 1899 і 1901 рр.) вийшли друком збірки поезій Івана Матвійовича Стешенка «Хуторні сонети» і «Степові мотиви». Темою його літературознавчих досліджень стала творчість І.П.Котляревського. У 1898–1900 рр. Іван Матвійович Стешенко видав кілька спеціальних досліджень і критично відредагував його поему «Енеїда», а також вивчив усі варіанти перекладів «Енеїди» Вергілія іншими мовами. Наукова розвідка «Поэзия И.П.Котляревского» (К., 1898 р.) дістала нагороду Петербурзької академії наук.
