Славинецький Єпіфаній
Важко було знайти людину, більш придатну для того, щоб очолити в Москві когорту вчених. Єпіфаній Славинецький вирізнявся великою для свого часу вченістю : відмінно володів грецькою та латинською мовами, був обізнаний з єврейською мовою ; вивчив писання святих отців і всю духовну грецьку та латинську літератури, добре знав історію та церковну археологію. «Він мав характер лагідний, зосереджений,— надавав перевагу самітницькому життю кабінетного вченого перед всілякими домаганнями почестей ; не терпів ніяких житейських чвар, був усім серцем відданий науці… Славинецький умів уживатися з усіма, нікого не дратував заявами про свою розумову вищість,— зазначав М. Костомаров.— Патріарх Никон, познайомившись з ним, змінив свою упередженість проти малоросів, і в усьому покладався на вченого у справі виправлення старих і створення нових книг». Діяльність його полягала спочатку в перекладі творів святих отців. Крім того, до обов’язків київських монахів входило навчання юнаків : у тому ж монастирі, де вони працювали, було засновано училище.
Пізніше цар призначив Єпифанія Славинецького редактором друкарні й перевів до Чудова монастиря, де також діяло училище. Вченому доручили важливу справу виправлення книг. Під керівництвом Славинецького були надруковані богослужебні книжки у виправленому вигляді, в якому їх упродовж тривалого часу використовували в церквах Росії. Вчений переклав також з латини кілька книжок з педагогіки, історії і географії, адже вони були необхідні йому для викладацької діяльності. Працюючи в школі при Чудовому монастирі, де навчалися дяки з Розрядного приказу, світські люди, представники нижчого духовенства, він постійно підвищував рівень навчально-виховного процесу, перекладав і створював нові підручники. Багато хто з учнів цієї школи згодом стали видатними діячами, дипломатами, перекладачами.
В описі літературного надбання просвітителя, складеному його учнем Євфимієм, є відома в тогочасній Європі «Космографія». Завдяки перекладові цього твору російській читач ознайомився з геліоцентризмом М.Коперника. А у видатковій книзі Патріаршого приказу натрапляємо на запис про грошову винагороду «старцю Єпіфанію, що в Чудовому монастирі живе, за те, що переклав государю, патріарху російською мовою дохтурську книгу» (йдеться про переклад відомої праці А.Везалія, яка побачила світ у 1543 р. в Базелі й відігравала значну роль у розвитку тогочасної медичної науки). Наприкінці 50-х років XVII ст. Єпіфаній Славинецький разом зі своїми колегами працював над перекладом визначної праці з географії — «Великого Атласу» І.Блеу.