SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Славинецький Єпіфаній

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 120 – 124.


Славинецький Єпіфаній

(? – 1675)

Педагог, філолог,

письменник і перекладач


Єпіфаній Славинецький походив з Волині або Поділля. Вихованець Києво-Могилянського колегіуму, він довершив свою освіту за кордоном. Після прийняття чернецтва був викладачем у тому ж Київському колегіумі, в якому навчався сам (1639–1649).

З офіційних документів середини XVII ст. відомо, що Єпіфаній Славинецький разом із тридцятьма іншими вченими прибув до Москви 12 липня 1649 р. Російський цар просив Київського митрополита Сильвестра Косова прислати знавців грецької та слов’янської мов для «служби вільної», оскільки «нашему царскому величеству такие люди годны».

Поява київських учених у Москві мала викликати вороже ставлення консервативної частини боярства й духовенства, але боярин Федір Ртищев, якого підтримав цар, під виглядом приватної справи вирішив на свій кошт утримувати кількох з них, «ради обучения детей славенороссийского народа».

Федір Михайлович Ртищев витрачав значні суми на викуп полонених, допомагав нужденним, збудував і утримував лікарню для вбогих. Він бачив, що потрібні нові, більш правильні переклади Святого Письма, друковані видання.

На прохання царя та Федора Ртищева група київських учених зважилася залишити батьківщину і сприяти розвиткові освіти в Московській державі, здійснюючи, таким чином, один із задумів покійного Петра Могили. Головну роль серед приїжджих відігравав ієромонах Братського монастиря Єпіфаній Славинецький.

Основна мета виклику українських культурних діячів полягала в залученні їх до перекладу та виправлення книжок «різного змісту». Єпіфаній Славинецький, Арсеній Сатановський і інші вихованці Київського колегіуму працювали «справщиками» (редакторами) Печатного двору і перекладачами. Фактично ж їхня діяльність вийшла далеко за межі офіційних обов’язків. Це було зумовлено тим, що перед російським суспільством постала необхідність ознайомитися з іноземною природничо-науковою, історичною, педагогічною літературою. Особливу потребу в цьому відчували суспільно-політичні та культурні діячі, службовці Посольського та інших приказів (міністерств), купці. Єпіфаній Славинецький, обіймаючи посаду головного «справщика», сприяв задоволенню таких культурних запитів. Про це свідчать і дані щодо видавничої діяльності Печатного двору того періоду. Якщо за попередні 100 років було видано тільки 26 книжок, перекладених з інших мов, за першу половину XVII ст.—13, то в другій половині цього століття їхня кількість зросла вже до 114 (37 із них були релігійного змісту, решта — світського). Велике значення для розвитку освіти мало видання навчальної літератури, в тому числі таких книжок, як «Азбуки малі» або «Азбуки в зошиті» — невеликі, «в осьмушку», дешеві підручники граматики.

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER