SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Скрипник Микола Олексійович

Скрипник Микола Олексійович

Одночасно зі становленням нового театру відбувався і процес формування українського кіно, якому нарком також приділяв значну увагу, зокрема національному характеру кіномистецтва, змісту сценаріїв, образній мові кінофільмів. Мірою своїх можливостей Микола Олексійович Скрипник чинив спротив посиленню адміністративної централізації управління культурним будівництвом. Коли в 1929 р. було вирішено підпорядкувати республіканські кіно організації Всесоюзному кінокомітету, а в 1930 р.-створити Всесоюзне об'єднання кінопромисловості, залучивши до нього й українські, він категорично виступив проти такого рішення.

Друга половина 20-х-початок 30-х років ХХ ст. увійшли в історію української культури як роки обмеження свободи художньої творчості, свободи вияву, свободи застосування різних мистецьких форм. Микола Олексійович Скрипник обстоював ідею федерального об'єднання творчих угруповань, засуджував боротьбу між творчими організаціями різних спрямувань. Він був одним із небагатьох державних діячів, які підтримували багатоманітність методів художнього творення і плюралізм форм культурного життя.

У полі зору Миколи Олексійовича Скрипника, як освітнього керівника, перебував також і процес розвитку української музики. Він критикував два погляди на оцінку музичного твору, що панували на рубежі 20-30-х років ХХ ст., згідно з якими його ідейна вартість визначалася текстом або низкою якихось ідеологічних внесків у музику. Рішуче засуджував ідейну боротьбу між музичними організаціями, пропонуючи їм об'єднатися в одну федерацію.

Численні праці з національного питання стали підставою для позитивного вирішення питання про обрання Миколи Олексійовича Скрипника академіком Української Академії наук (1929 р.). У характеристиці-рецензії основних його праць, автором якої був академік А. Річицький, наголошувалося, що він «перший у всій світовій літературі поставив і дав перше обґрунтування національного питання як науки, як окремої національної дисципліни». На думку А. Річицького, Микола Олексійович Скрипник серйозно й вагомо теоретично обґрунтував окремий напрям у теорії, в дослідженнях, зробив «надзвичайно цінний внесок на вічному шляху пізнання сутності суспільства». «Оригінальність Миколи Олексійовича Скрипника як теоретика є в тім, що він підніс національне питання з рівня політики до рівня науки, довівши, що національна проблема становить собою і щодо суті, і щодо методології завдання окремої наукової дисципліни».

Оцінюючи значення Миколи Олексійовича Скрипника в історії української школи 20-30-х років ХХ ст., необхідно водночас відзначити і його негативну роль у відході від багатьох прогресивних починань 20-х років, а також у переході шкіл у 30-х роках на рейки авторитарної педагогіки. Саме за його керівництва в Україні посилився партійний тиск на розвиток педагогічної науки і практики. Від педагогічної науки, шкільного навчання й виховання передусім стали вимагати, щоб вони були політичними, класовими. Як нарком освіти Микола Олексійович Скрипник активно втілював лінію партії в життя. Численні документи того часу яскраво засвідчують це.

Трагізм постаті Миколи Олексійовича Скрипника, як і всього його покоління, полягав в тому, що він абсолютизував закони класової боротьби, пріоритет політичних ідеалів, протиставляючи їх основам наук та загальнолюдським цінностям, руйнуючи й відкидаючи їх як нічого не варту формальність, якщо ті заважали революційній практиці.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER