SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Скрипник Микола Олексійович

Скрипник Микола Олексійович

На думку сучасного історика В. Г. Шарпатого, Скрипникова концепція національно-культурного будівництва мала завершений характер, будучи послідовною системою поглядів на створення нової української культури в умовах так званого розгорнутого будівництва основ соціалізму. Шлях її розвитку полягав у рівноправних взаєминах з усіма світовими культурами. Новобудована культура мала стати національною за формою і мовою та пролетарською за змістом. Базування концепції Миколи Олексійовича Скрипника на основі ленінських декларацій з національного питання привело її на практиці до нерозв'язної суперечності. Прагнучи невідступно додержуватися ленінської політичної програми, з одного боку, та відстоювати в реальному житті національний і культурний суверенітет українського народу, з іншого боку, Микола Олексійович проводив досить суперечливу діяльність.

Однією з перших масштабних справ, які довелося вирішувати наркому освіти, стало впорядкування українського правопису. До другої половини 20-х років ХХ ст. через тривалу бездержавність української нації унормованої української мови просто не існувало. А та, якою користувалися, вражала своєю недосконалістю в науковій літературі, періодиці, офіційно-ділових документах. Очоливши комісію з упорядкування правопису, Микола Олексійович Скрипник одразу призначив на травень 1927 р. правописну конференцію, яку неодмінно вважав за необхідне провести у всеукраїнському масштабі. Для цього до її роботи були запрошені представники різних регіонів України. На глибоке переконання наркома, правопис та уніфікація термінології мали слугувати консолідації українців Радянської України та Західної України, а також тих, що проживають за її межами.

25 травня 1927 р. у Харкові під егідою Наркомосу відкрилася Всеукраїнська правописна конференція, на якій 75 фахівців з різних регіонів України та з-за кордону обговорювали питання прийняття нового українського правопису, розробленого державною комісією. Діяльність конференції і вироблення офіційного правопису сприяли природному процесові зближення українців, які волею історичної долі вже вкотре опинилися по різні боки державних кордонів. Показовою в цьому плані була заява голови Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові К. Й. Студинського, який оголосив, що проект, ухвалений конференцією, Товариство «прийме без найменших суперечок і запроваджуватиме не лише в науковому житті, а й по школах».

Багато працював Микола Олексійович Скрипник і над задоволенням культурних та освітніх потреб українців, які жили у найвіддаленіших регіонах РСФРР та інших республіках СРСР. За підтримки та участі наркома там відкривалися українські школи, вирішувалися питання забезпечення їх підручниками та програмами з українознавчих предметів, а також кваліфікованими кадрами викладачів і вихователів.

Завдячуючи непересічній особистості Миколи Олексійовича Скрипника, який особисто сприяв працевлаштуванню української інтелігенції, що поверталася з-за кордону, навчальні, культосвітні та наукові заклади України збагатилися висококваліфікованими й авторитетними спеціалістами, брак яких у ті часи був особливо відчутним. Адже за обставин, коли українізаційний курс у республіці висував на передній план обов'язкову вимогу - вільне володіння та обов'язкове вживання української мови, закордонна українська інтелігенція (в тому числі й із Західної України), яка прибула до УСРР і для якої ця мова була не лише рідною, а й мовою повсякденного вжитку, мала істотні переваги перед місцевою російською чи зросійщеною (хоча й українською за походженням) інтелігенцією.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER