SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Скрипник Микола Олексійович

Скрипник Микола Олексійович

Величезні зміни, що відбувалися тоді в усіх сферах суспільного життя, перетворення в економіці потребували відповідних суттєвих зрушень у духовній сфері, широкомасштабної освіти населення, підготовки величезної кількості фахівців, тобто того, що називали культурною революцією - однієї з найважливіших складників соціалістичного будівництва. Народний комісаріат освіти опікувався тоді не лише закладами освіти, а й розвитком науки, літератури, театру, музики, образотворчого мистецтва. Йому було підпорядковане й Державне видавництво України (ДВУ) з Книжковою палатою, яка реєструвала всі видання, здійснювала обмін літературою із закордонними видавництвами та науковими установами.

Паралельно з посадою наркома Микола Олексійович Скрипник керував Асоціацією істориків, був секретарем фракції Української академії наук, головним редактором Української Радянської Енциклопедії, а також членом Політбюро ЦК Компартії України (з 1925 р.), фактично першою особою, від позиції якої залежали партійні рішення в ідеологічній галузі, усіх сферах духовного життя. Тож у його руках від початку 1927 р. «опинилися всі важелі від народної освіти і культури».

На час призначення на посаду наркома освіти Микола Олексійович Скрипник мав великий авторитет у колах інтелігенції, вважався одним із найосвіченіших та найобдарованіших партійних і державних діячів, хоча йому так не вдалося здобути вищої освіти. Поглиблення знань він досягав самотужки, і рівень його ерудиції в різних сферах вражав сучасників. Бібліографія його праць сягає 800 одиниць. Прізвище Миколи Олексійовича Скрипника як автора публікацій роками не сходило зі шпальт газет і журналів.

Проблеми, які розробляв Микола Олексійович Скрипник, ніколи не були суто теоретичними. Однією з них, де він проявив себе як теоретик і практик, стала проблема українізації. Саме з цим державним діячем пов'язані найбільші успіхи в українізації нашого суспільства в 1920-ті роки, зокрема в системі освіти. В цьому полягає його незаперечний внесок в розбудову української національної школи.

Курс на українізацію був об'єктивно зумовленою, нагальною потребою життя, без чого не могла утверджуватися радянська влада в Україні. Цей процес закладав підвалини національного консенсусу, став вихідним моментом для повернення до громадянського миру після багатьох років розбрату, давав змогу об'єднати заради конструктивної мети-національного відродження України - зусилля усього українського громадянства. Політика українізації, розпочата правлячою партією більшовиків для посилення своїх позицій, знайшла підтримку серед широких мас населення, які сприйняли її як здійснення національних прагнень.

Микола Олексійович Скрипник утілював українізацію в систему освіти після наркома освіти періоду 1924-1927 рр. О. Я. Шумського. Розуміння ним українізації було значно ширшим, ніж просте переведення шкіл на українську мову викладання, запровадження українознавчих предметів, розгортання краєзнавчої роботи. Саме українізація стала основою і складовою частиною його концепції національно-культурного будівництва в радянській Україні, яку він обґрунтував у своїх виступах на різного роду зібраннях та в численних публікаціях 1920-х років. Серед таких слід назвати статті «Донбас і Україна. З історії революційної боротьби на Україні 1917-1918 рр.» (1921 р.), «До теорії боротьби двох культур», доповідь на квітневому (1925 р.) пленумі ЦК КП(б)У «Зліквідувати люксембургіанство», де він обстоював необхідність українізації як нагальну стратегічну потребу соціалістичного будівництва.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER