Шевченко Тарас Григорович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 258 – 266.


Шевченко

Тарас Григорович

(1814 –1861)

Геніальний поет і художник,

просвітитель


Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня (25 лютого) 1814 р. в селі Моринці* Київської губернії в сім’ї селянина-кріпака, котрий, як і ще понад 18 тисяч душ, був власністю поміщика В.Енгельгардта.

* Дитинство поета пройшло в сусідньому селі Кирилівці.

Восьмирічного Тараса батько віддав у науку до кирилівського дячка-вчителя на прізвисько Совгир, у якого, в тяжких умовах, за 2 роки хлопчик «пройшов граматку, часословець і, нарешті, псалтир». *(1)

*(1) Шевченко Т.Г. Автобіографія // Твори : В 5 т. К., 1984–1985. Т. 5. С. 6.

У 1821 р. померла мати, а ще через 2 роки — й батько. У своїх віршах Тарас Григорович так згадує тяжке дитинство й раннє сирітство :

Там матір добрую мою,

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині !.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

(«Якби ви знали паничі…»)

Скуштувавши гіркого мачушиного хліба, наймитства в рідного дядька, малий Тарас потрапляє до сільського дяка Богорського. Про своє напівголодне животіння в нього на службі в автобіографічному листі до редактора «Народного чтения» (1860 р.) Тарас Григорович пише : «…приютился я в школе у приходского дячка, в виде школяра-попыхача. Эти школяры в отношении к дьячкам то же самое, что мальчики, отданные родителями или оною властию на выучку к ремесленникам. Права над ними мастера не имеют никаких определенных границ : они — полные рабы его. Все домашние работы и выполнения всевозможных прихотей самого хозяина и его домашних лежат на них безусловно». *(2)

*(2) Письмо Т.Г.Шевченко к редактору «Народного чтения» // Твори : В 5 т. К., 1984–1985. Т. 5. С. 443.

Битий і напівголодний хлопець повинен був робити все, що заманеться дякові — гіркому п’яниці, який, зважаючи на здібності школяра, навіть посилав його замість себе читати Псалтир по покійниках. Коли життя в Богорського стало нестерпним, Тарас утік від нього з мрією навчитися малярства, але не знайшовши підходящого вчителя, змушений був повернутися до Кирилівки, де пас громадську череду.

Не полишаючи мрії навчитися малювати, 14-річний Тарас попросився на навчання до відомого в окрузі маляра, який помітив здібності хлопця й був згодний його вчити, лише вимагав на це дозволу поміщика-власника В.Енгельгардта. Та замість дозволу навчатися управитель маєтків забрав Тараса до панської челяді : спочатку кухарчуком, а потім — кімнатним козачком.