SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:
+38 (044) 569-53-47
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Квітень 2017

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Шерстюк Григорій Филиппович

Шерстюк Григорій Филиппович

Українська педагогіка в персоналіях. Х-ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К. : «Либідь», 2005, кн. 1., С. 462 - 468.

Шерстюк

Григорій Пилипович

(1882-1911)

Організатор перших на Наддніпрянщині країнського педагогічного видавництва «Український учитель» та

українського педагогічного журналу «Світло»

Григорій Пилипович Шерстюк народився 14 листопада 1882 р. в селі Новий Тагамлик (Шерстюківка) Полтавської губернії (тепер Машівського району Полтавської області) в сім'ї незаможного селянина. Після закінчення місцевого міністерського зразкового училища він у 1899 р. вступив до Новобузької вчительської семінарії. Завдяки активному характерові та національній самосвідомості юнак не загубився серед однокласників. Він організував український гурток, члени якого не лише самі вивчали рідну історію та літературу, а й поширювали українські книжки серед населення. Крім того, гуртківці робили власні проби пера, випускаючи рідномовний рукописний часопис, ставили українські вистави. Одержавши в 1904 р. документ про закінчення курсу навчання, Григорій Пилипович повертається на рідну Полтавщину, де працює народним учителем спочатку в земській школі села Наталівка, а пізніше - в селі Мала Перещепина.

Активізація національного руху, що стала однією з найхарактерніших рис громадського життя в Україні початку ХХ ст., мала значний вплив на формування світобачення юнака, фактично визначивши його долю. У статті, присвяченій пам'яті Григорія Пилиповича Шерстюка, С. О. Єфремов згодом писав : «Дитина села, він органічно зв'язаний був з українством і поза межами українського руху просто не можна було собі уявити цю кремезну, спокійну, розсудливу в практичних питаннях і палку в почуваннях постать. Українство було його життям… В школі, в учительській семінарії він був ватажком і вчителем українства для своїх товаришів; на селі під його впливом всі більш тямущі люди поробились свідомими українцями; в житті рідко хто з стрічних людей міг не піддатися впливові цієї надзвичайно переконаної й свідомої в українстві людини». *(1)

*(1) Єфремов С. Душа «Світла» : Пам'яті товариша-друга // Світло. 1911. Кн. 3. С. 4.

Активність шкільного вчителя, його занадто небезпечний вплив на оточення не могли пройти повз увагу начальства. А участь в організації мітингів під час подій 1905 р. стала конкретним приводом для арешту. Випущений до суду на поруки, юнак починає викладати на Лідіївських шахтах, але вже через 2 місяці місцева адміністрація, довідавшись про його «темне» минуле, змусила негайно виїхати з рудника. Суд, а потім цілий рік за гратами київської Лук'янівської в'язниці унеможливили для Григорія Пилиповича Шерстюка подальше заняття улюбленою справою - шлях до школи йому було закрито назавжди.

Почалися пошуки роботи. Маючи цілісну і дуже енергійну натуру, Григорій Пилипович Шерстюк хотів увесь свій хист віддати українському громадському життю, не роздвоюючись між ним і якоюсь нудною казенною працею. Такі життєві стежки привели його до журналістики. Спочатку Григорій Пилипович Шерстюк співпрацював з кількома російськими періодичними виданнями, проте всією душею він прагнув узяти участь у процесі творення рідномовної преси, яка в цей час робить свої перші кроки. Адже царський маніфест «Про вдосконалення державного порядку» в жовтні 1905 р. формально скасував заборону на українські періодичні видання, а Тимчасові правила друку 24 грудня 1905 р. надали законні підстави для їх створення. І саме в Полтаві заходами адвоката М. А. Дмитрієва, видавця Г. І. Маркевича, письменників Панаса Мирного, Г. О. Коваленка, Олени Пчілки з грудня 1905 р. почав виходити перший дозволений урядом україномовний часопис «Рідний край». Не дивно, що невдовзі серед відомих діячів української культури, котрі згуртувалися навколо цього літературного, науково-просвітницького і політично-економічного тижневика, опиняється і Григорій Шерстюк. Він працював секретарем часопису, публікуючи в ньому протягом 1906-1907 рр. низку власних статей.

Переважна більшість публікацій Григорія Пилиповича Шерстюка в «Рідному краї» - це рецензії на підручники, дитячу художню літературу та науково-популярні книжки для широких верств населення. Серед видань, що привернули увагу - букварі С. Ф. Русової, Б. Д. Грінченка, Г. Неводовського, І. С. Пухальського ; граматика П. Ф. Залозного; літературна збірка для дітей «Рідна хата»; популярні книжки з історії, природознавства; задачник О. Степовика (псевдонім О. Ф. Комарова), казки Г. Х. Андерсена в перекладі М. Загірньої (псевдонім М. М. Грінченко). Завдяки досить критичним оцінкам, публікації Григорія Пилиповича Шерстюка (а вони часто були підписані криптонімами Г. Ш., Гр. Ш., або псевдонімами Я. Гетьманчук, Гр. Чубрій) допомагали читачам орієнтуватися серед новинок навчальної та художньої літератури, звертали їхню увагу на видання київської та одеської «Просвіт», Харківського товариства грамотності, петербурзького Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг, що популяризували наукові видання та найкращі твори українських письменників.

Григорій Пилипович Шерстюк у душі залишився педагогом, котрий добре розумів усі ті трагічні наслідки для розвитку нації, до яких призводить заборона рідномовних навчальних закладів. Вболіваючи за освіту народу, він, а також інші українські діячі, одразу зреагував на певні цензурні полегшення, за допомогою яких царський уряд намагався заспокоїти громадську думку після подій 1905 р. І якщо тогочасні освітяни здебільшого намагалися самотужки використати сприятливий момент для видання власних рукописів національних підручників, то Григорій Пилипович виношував задум створення цілого видавництва педагогічної літератури. На його погляд, воно повинне було виконувати принаймні два основних завдання. По-перше, за умов заборони рідномовних шкіл книжки видавництва мали допомагати батькам навчати своїх дітей української грамоти, прищеплювати їм любов до рідного слова, формувати в маленьких українців національні почуття. По-друге, видавництво повинне було забезпечити навчальними книжками майбутню українську школу й тим самим підготувати грунт для її створення й повноцінного функціонування.

Не зупиняючись перед труднощами, Григорій Пилипович Шерстюк намагався реалізувати свою мрію. Він згуртував народних учителів-однодумців у товариство, і вони в 1906 р. заснували на власний кошт у Полтаві перше в підросійській Україні видавництво української педагогічної літератури, якому дали назву «Український учитель». Як голова видавничого товариства, Григорій Пилипович Шерстюк намагався залучити до його діяльності якнайбільше вболівальників за рідну культуру, в тому числі й тих, що проживали поза межами етнічних земель. Так, у фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського зберігається його лист до відомого українського діяча П. Я. Стебницького, який проживав на той час у Петербурзі. «Високоповажний добродію! - писав Григорій Пилипович 11 липня 1907 р. - Товариське видавництво "Український учитель", бажаючи стать на міцний грунт, звертається до Вас з щирим проханням приєднатись до українського товариства учителів і всіх спочуваючих націоналізації школи на Україні і тим зробить хоч невелику грошову запомогу… Про умови і завдання довідаєтесь із поданого тут статуту».

Найближчими соратниками Григорія Пилиповича Шерстюка у виданні педагогічної літератури були колеги по часопису «Рідний край» Панас Мирний, М. А. Дмітрієв та Г. І. Маркевич. першою книжкою, що побачила світ у 1907 р. завдяки заходам цієї громади, стала перша частина «Короткої української граматики для школи», яку склав сам Григорій Пилипович Шерстюк. У передмові до підручника він підкреслював : «Складаючи українську граматику, я найбільш дбав про те, щоб вона була цілком зрозуміла для українських учнів». *(2)

*(2) Шерстюк Г. Коротка українська граматика для школи : В 2 ч. Полтава, 1907. Ч. 1. С.1.

За таким же принципом готувалися й інші видання полтавчан. Протягом 2-х років функціонування «Українського учителя» в місті було видруковано 9 назв книжок. Серед них - підручники «Граматка» С. Ф. Черкасенка, «Арифметика, або Щотниця для українських шкіл» О. Я. Кониського (обидві - 1907 р.), науково-популярні видання «Про людське тіло» В. Корольова (1908 р.), «Про небо : Популярна астрономія. Ч. 1» С. Ф. Черкасенка (1907 р.), а також ціла низка казок, казки братів Грімм у перекладі Григорія Пилиповича Шерстюка.

Турбуючись про високий рівень змісту видань, Григорій Пилипович налагодив творчі зв'язки з найкращими тогочасними освітянами та літераторами. Так, у фондах Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського зберігається його лист від 10 лютого 1907 р. до відомої української письменниці, перекладачки, в минулому народної вчительки М. М. Грінченко: «Шановна добродійко! В Полтаві товариство народних учителів заснувало на власний кошт українське видавництво "Учитель". Це видавництво має на меті допомогти сім'ї та школі учить та виховувать дітей. Бажаючи видать між іншими маленьку книжечку Андерсеновських казок, товариство учителів прохає Вас дозволить йому видать 3-4 казки в Вашім перекладі, за що будемо щиро дякувать».

Наприкінці 1907 р. редактором-видавцем часопису «Рідний край» стала Олена Пчілка. Вона перевела редакцію тижневика до Києва, куди як секретар переїхав і Григорій Пилипович Шерстюк. Тут він поринув у громадське життя, прилучився до діяльності київської «Просвіти». І хоча формально членом товариство його обрали на загальних зборах 30 травня 1908 р., проте активно співпрацювати з просвітянами він почав значно раніше. Більш того, оскільки ділові здатності Григорія Пилиповича Шерстюка вже добре були відомі в колі українських діячів, ще в лютому 1908 р. члени організації обрали його головою своєї бібліотечної комісії. Як свідчать протоколи комісії, він сумлінно працював над упорядкуванням книжкового фонду цього просвітницького Товариства.

З зв'язку з переїздом Григорія Пилиповича Шерстюка до Києва сюди перемістилося й видавництво «Український учитель». Реакція, що після поразки революції 1905-1907 рр. усе більше давалася взнаки в різних галузях життя, не залишила надій на близький дозвіл створювати школи з українською мовою навчання. Тому у свій київський період педагогічне товариство випустило у світ лише один підручник - другу частину «Української граматики для школи» Григорія Пилиповича Шерстюка (1909 р.). За нових політичних умов усю свою увагу видавці зосередили на сприянні самоосвіти українського населення та на виданні дитячої художньої літератури.

Високий рівень видань «Українського учителя» забезпечувався ретельним добором авторів. Протягом 1908-1912 рр. побачили світ понад 40 назв, серед яких - друга частина популярної астрономії «Про небо» С. Ф. Черкасенка (1909 р.), брошури М. Загірньої «Який був лад в Афінській державі» (1908 р.), Д. І. Дорошенка «Білоруси і їх національне відродження» (1908 р.), Ю. Сірого (псевдонім Ю. П. Тищенка) «Дивні рослини» (1910 р.) та «Світова подорож краплини води» (1910 р.), вірші Т. Г. Шевченка, оповідання М. М. Коцюбинського, байки Л. І. Глібова, багато казок тощо. Також вийшло ще кілька робіт самого Григорія Пилиповича Шерстюка: науково-популярні оповідання для дітей молодшого шкільного віку «Про зозулю» (1910 р.), «Соловейко. Одуд» (1911 р.), переклад казки братів Грімм «Хатка в лісі» (1910 р.) та ілюстрований збірник для дітей «Світло» - своєрідна хрестоматія з української літератури.

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER