Русов Олександр Олександрович

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 476 – 486.


Русов

Олександр Олександрович

(1844–1915)

Громадський діяч,

учений, педагог


Олександр Олександрович Русов народився 7 лютого 1847 р. в сім’ї росіянина — військового лікаря. Хоча його батько був костромич, а бабуся-росіянка співала йому в дитинстві костромські пісні, атмосфера тогочасного Києва взяла в полон сім’ю Русових. «Киевская атмосфера 50-х и 60-х годов,— за спогадами В.П.Науменка,— была напитана украинским течением, бросавшимся в глаза даже просто видом свиток, чумарок, сорочек, смушевых шапок, так как это всё пестрило на улицах, на гуляннях». Молоді вчителі, які готували хлопчика до школи, читали українські вірші й самі писали їх українською мовою. «Однажды, в отсутствии учителя,— згадував Олександр Олександрович Русов,— на его столе в его комнате нашёл и прочёл написанное для себя стихотворение, где были не русские слова “сів та й зажурився”». *(1) Це дуже зацікавило і здивувало малого хлопця.

*(1) Укр. Жизнь 1913. № 10. С. 41.

Часто вечорами Сашко захоплено спостерігав, як батько разом з друзями під акомпанемент гітари співав українські пісні, особливо улюблену «Хлопче, молодче !» А якщо повз двір проходив лірник чи бандурист, то його запрошували, щоб нагодувати й послухати співи про «Біду» або «Ярему та Хому». «А нам, детям,— писав пізніше Олександр Олександрович Русов,— по вольности дворянства дозволялось прослушать эти рапсодии на непринятом в гостиных языке». *(2)

*(2) Укр. Жизнь 1913. № 10. С. 43.

Мати співчутливо говорила про М.І.Костомарова, Т.Г.Шевченка. Все це пробуджувало думку допитливого хлопця, западало в серце й пам'ять. Уже в дитинстві він почав розуміти, що поряд співіснують дві різні мови : одна, на якій треба вчити вірші й байки, а друга — якою вчитель пише вірші, а батько під акомпанемент гітари співає «Хлопче, молодче !».

У 1857 р. Олександр Русов вступив до 2-ї Київської гімназії. Його гімназійним товаришем був однокласник Іван Новицький, у майбутньому відомий громадівський діяч, який уже тоді мав чіткі українські переконання. Разом з ним Сашко часто бував на молодіжних вечірках, зустрічах, де точилися дискусії про українську мову, літературу : чи потрібні вони і для чого. Зрозуміло, що такі розмови були для хлопця цікавими, викликали інтерес до українського питання. Завдяки Івану Новицькому Олександр дізнався про те, що в Києві діє товариство Громада, яке опікується проблемами просвіти українського народу. «Новицкий при этом мне рассказывал, что он знает Панченка и Чубинского, которые издали, как члены “Громады” его книжечку “Дещо про світ Божий”»,*(3) — писав у спогадах Олександр Олександрович Русов.

*(3) Укр. Жизнь 1913. № 10. С. 44.