SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Прокопович Єлизар (Феофан)

Прокопович Єлизар (Феофан)

В «Етиці» розкриваються механізм і сенс людської діяльності. Кожна людина діє, бо «вона бажає чогось, заради чого це робить». Оволодіння предметом бажання є щастям, але людина не завжди розуміє, що саме відповідає її уявленням про щастя : тому люди, діючи поквапом і неправильно, помиляються у своїх бажаннях і не досягають щастя. Вчений вважав основним завданням етики, яка керує людською поведінкою, «досліджувати й навчати, в чому полягає найвище добро, або найвище щастя і блаженство. А цього вона може досягти не інакше, як з’ясувавши, що людині найбільш відповідає». Феофан Прокопович підкреслював значення, безмежні пізнавальні можливості людського розуму, засуджував сліпий фанатизм та аскетизм із його придушенням природних людських почуттів і відмовою від земних радощів. У праці «Міркування про безбожжя» просвітитель писав, що сама природа наділила нас пристрастями, і вони «не є злі й шкідливі», бо це залежить від людини. У зв’язку з цим він з іронією й сарказмом говорив про відлюдників і мордувальників власної плоті : «Усе їм грішним і поганим здається, коли вони побачать гарне, веселе і славне, хоча б і праведне… Як побачать кого при здоров’ї і добрім гуморі, той звичайно не святий, їм хочеться, щоб усі люди були потворними, горбатими, темними, нещасливими і хіба що в такому стані любили б їх. Таких елліни називали мізантропами, тобто людиноненависниками».

Обов’язок етики — «навчати правил доброї поведінки, а не добре поводитись». Таким чином, учений розрізняв науку про норми поведінки й саму поведінку. Оскільки метою «доброї поведінки є щастя», прищеплювати її правила дитині треба з найменшого віку. Розрізнення теоретичного і практичного є характерним для досліджень Феофана Прокоповича, оскільки він на категоріальному рівні визначає теорію як певний «спосіб діяти або виконувати» чи як суму «багатьох понять, яка хоч і спрямовується на якусь справу, проте може існувати й без цієї справи. Практика ж є саме виконання справи, яке керується теоретичними правилами».

Теоретичні поняття для вченого діють як універсалії, котрі виникають на основі відображення одиничних речей та явищ, і тому, наприклад, поняття «освіченість» відображає універсальну природу, що може бути притаманною як усім, так і окремим людям.

Таке розуміння теорії як методу практичної діяльності означає якісно новий крок у розвитку науки як способу відображення дійсності й практичного використання набутого знання для «виконання справи». Особливо цікавою є ідея Феофана Прокоповича про те, що пізнавальні й практичні функції науки мають бути моральними, пов’язаними з добром, бо метою освіти «повинно бути ніщо інше, як те, що є метою доброго діяння». Вперше освіта не просто аналізувалася як засіб для організації людської діяльності взагалі, а розглядалася в морально-ціннісному плані, як творчість, спрямована на досягнення «доброго діяння».

Ідеї, сформульовані Феофаном Прокоповичем у курсі етики, піднесли педагогічну теорію в напрямі подолання її залежності від теології і теософії, значно збільшивши питому вагу раціонального наукового матеріалу порівняно з традиційно абстрактними компонентами.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER