Могила Петро
Паралельно з реставрацією та відбудовою храмів Петро Могила розпочав у Києві археологічні розкопки. Частину мощів князя Володимира, що були знайдені під залишками Десятинної церкви, відіслав до Москви.
Культурні цінності періоду Київської Русі допомагали пропаганді ідеї історичної необхідності національно-культурного відродження України.
Як мудрий і далекоглядний політичний, релігійний і культурний діяч Петро Могила вніс істотні прогресивні новації в справу політичного й дипломатичного захисту української культури, багато зробив для зміцнення національної ідеї, фундаментом якої в той час було православ'я. На цій основі український етнос виступив організованим і згуртованим монолітом.
Митрополит ще за свого життя зажив гучної слави. Йому присвячували вірші учні шкіл, складали щиру подяку священнослужителі. У церковній і художній літературі збереглося чимало таких зразків прозових і поетичних творів. Цікаві думки соратників Петра Могили зібрані в поетичному циклі під назвою «Гімнологія, тобто Піснеслів'я… Пану, Пастирю, Опікунові і Добродійнику своєму від працівників у друкарні в даруночку низько принесена…».
У часи Середньовіччя для доведення стародавності роду панство виводило свої корені, часто всупереч здоровому глуздові, від часів римських імператорів і навіть від біблійних персонажів. Молдовські аристократи Могили вважали своїм пращуром римлянина Муція Сцеволу, що уславився мужністю й палкою відданістю вітчизні. Сам митрополит скептично ставився до таких зазіхань, вважаючи, що людину треба оцінювати не за походженням, а за здібностями й добрими справами, проте величчю духу відповідав своєму міфічному предкові.
Помер Петро Могила на початку 1647 р., напередодні національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Усе своє майно заповів Колегіуму : будинки, цінності, бібліотеку, село, хутір, 81 тисячу злотих, навіть посуд і митру. А частину грошей, особисті речі і своє митрополиче вбрання, прикрашене коштовностями,- бідним студентам на одяг. Заповіт був підписаний десятьма світськими й духовними особами, в тому числі Інокентієм Гізелем, якого просвітитель і вчений просив: «Збережи Академію». Видатний український письменник Лазар Баранович скорботно писав : «Могила приховала від нас Могилу. За цього пастиря зійшла у нас добра нива. Не можна належно оплакати Могилу, був він нам отець і пастир добрий. Любовного любо прийняти у небі, а нам потрібен був би інший Могила».
Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили, а також його наукова творчість і внесок у реформу церви мали велике значення для подальшого розвитку науки, культури та освіти. На закладених ним підвалинах зійшла ціла культурно-історична епоха, яку інколи називають Могилянською добою.
Праці :
1. Галвизны Mogila Агапіта диякона / Передм. П. Могили з присвятою йому від братії. К., 1628 ;
2. Номоканон… / Зі статтями П. Могили та Т. Земки. К., 1629 ;
3. Могила П. Литургион си есть Служебник. К., 1629 ;
4. Могила П. Тріодь вибрана. К., 1631 ;
5. Могила П. Крест Христа спасителя каждого человека… К., 1632 ;
6. Могила П. Антологіа сиреч молитвы и поучення душеполезная… В душевную ползу спудеов и всех благочетивых любомолитвених. К., 1636 ;
7. Євангеліє учительне. Передм. П.Могили. К., 1637 ;
8. Mogila P. Litos, abo Kamien. K., 1644 ;
9. Mogila P. Mowa Duchowna przy szlubie. K., 1645 ;
10. Могила П., Трохимович І. Катихисис сиреч исповеданіе православнія веры. К., 1712 ;
11. Могила П. Требник. К., 1646 ; Канберра ; Мюнхен ; Париж, 1988.