Кулябка Семен Петрович (Сильвестр)
Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 188 – 191.
Кулябка Семен Петрович
(Сильвестр)
(1704–1761)
Педагог, філософ,
культурно-освітній та
церковний діяч
Народився Семен Петрович Кулябка (у чернецтві Сильвестр) в місті Лубни на Полтавщині в козацько-старшинській сім’ї Петра Кулябки та доньки гетьмана Данила Апостола Анни. Початкову освіту здобув дома, згодом навчався в Київській академії (1714–1726).
На початку 1730-х років Семена Петровича Кулябку запросили до академії викладати спочатку в молодших класах, та іноземні мови, а в 1732– 1735 рр.— у класі риторики. Збереглися два його рукописні курси латинською мовою — «Деякі настанови про набуття красномовства…» (1733) та «П’ять книг про риторичне мистецтво…» (1734), побудовані на взірцях античних і ренесансних риторик. Для практичного використання автор розробив і додав матеріал із сучасного життя та приклади з історії, а також власні промови про похвалу наукам.
Семен Кулябка вважав, що прагнення до знань є природною властивістю людини. Кожний, на його думку, повинен збагачувати свій розум знаннями й поширювати їх серед інших. Його вихованці не лише вивчали теорію красномовства та ознайомлювалися з промовами знаменитих ораторів, а й самостійно складали промови, які піддавалися дидактичному аналізові. Метою такого навчання було досягнення витонченості мовлення. Найкращі промови на урочистих зборах виголошували учні. Студенти також писали вірші, вітальні листи, п’єси.
Протягом 1735–1739 Семен Кулябка викладав філософію. Перший курс — «Філософія…» охоплював логіку, фізику й метафізику, другий —«Філософіський курс, повторно викладений…» — діалектику, логіку, фізику, метафізику й етику. У курсі фізики міститься розділ психології «Про живе тіло». В курсі етики (другому в академії після курсу С.Калиновського) також розглядаються питання психології емоцій, діяльності, волі, особистості й характеру.
З погляду педагогіки важливою є думка ученого про те, що природа психіки людини полягає в цілеспрямованій діяльності й пізнати її можна тільки через відповідні життєві фізіологічні, розумові та духовні функції. «Душа,— зазначає Семен Кулябка,— це дія не будь-якого тіла, а лише такого, що має інструменти (органи) для різних функцій душі».*
* Цит. за : Пелех П.М. Психологія в Київській академії в XVIII ст. // Нариси з історії вітчизняної психології (XVII–XVIII ст.) / за ред. Г.С.Костюка. К., 1952. С. 91.
Бог може вдихнути душу не в будь-яке тіло, а тільки у відповідно організоване людське. Учений навіть вважав, що розумна душа з’являється в зародку людини не відразу після зачаття, а на певному ступені його розвитку. У процесі дальшого розвитку індивіда і взаємодії з оточенням через часте повторення психічних актів виникають набуті навички, завдяки яким інтелектуальні й духовні потенції перетворюються на здатності. Отже, формування особистості вимагає цілеспрямованих дій.
