SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Костомаров Микола Іванович

Костомаров Микола Іванович


Микола Іванович Костомаров час від часу звітував про кількість зібраних коштів. Протягом 1863 р. на ці гроші були видані підручники з математики О.Я.Кониського та К.І.Рубісова.

Разом з тим у пресі почали з’являтися статті, в яких говорилося, що український народ не має потреби в розвитку своєї мови, а тому йому не потрібні й українські підручники. І взагалі, що просвіта українського народу рідною мовою має політичне підгрунтя й веде до сепаратизму.

Із запереченням таких звинувачень рішуче виступив Микола Іванович Костомаров. У статті «Правы ли наши обвинители» він пункт за пунктом розбив усі аргументи опонентів. Ця стаття, вже набрана для газети «Голос», була заборонена до друку.

«Узнать, желает или не желает народ учиться на своём языке,— писав Микола Іванович Костомаров,— можно только тогда, когда издадутся на нём учебные пособия, будут на нём учить учителя : только тогда и объяснится, к чему народ окажет симпатию и антипатию. Пока мы не попробовали учить на его языке, суждение о его охоте или неохоте учиться на нём, будет относиться к области предположений и гаданий. И по здравому смыслу всякий согласится с нами, что человеку свойственно любить свои обычаи, свой образ жизни, а более всего свою речь, которую он усвоил с младенчества от отца и матери».

Український народ вартий того, щоб мати свою мову, адже «он не стоит на той степени как чукчи или камчадалы ; у него есть своя история, свои воспоминания, свои предания, своя чрезвычайно богатая народная поэзия, свой народный тип, сложившийся прошлой жизнью, своенародное воззрение, наконец— зачатки своенародной письменности, вовсе не бедные по качеству, если не богатые по количеству. Самосущности в нём не убивали насилия, а чужая цивилизация».

У цій великій статті Костомаров категоричний : «Мы заявляем одно желание : чтобы южнорусский народ образовывался на своём языке». Проте офіційна влада до розумних слів ученого-педагога не прислухалася. Восени 1863 р. вийшов так званий Валуєвський указ про заборону видання всіх українських науково-популярних книжок та підручників для народу.

Зібрані на українські підручники кошти (більш ніж 4 000 рублів) Микола Іванович вніс до Імператорської Академії наук з умовою, що цей капітал разом з відсотками буде вручений авторам найкращого словника української мови.

Така премія була таки присуджена в 1905 р. Великому українсько-російському Словникові під редакцією Б.Д.Грінченка — результатові колективної роботи Громад різних міст упродовж сорока років.

Після Валуєвського розпорядження Петербурзька громада, як і всі інші, діє менш активно, а іноді існує просто як земляцький гурток. До наших часів збереглися дуже обмежені матеріали, які характеризують діяльність петербурзьких українців із середини 60-х до 80-х років. Вони вже не збиралися великими гуртами.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER