SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Костомаров Микола Іванович

Костомаров Микола Іванович


Миколу Івановича відразу полюбили гімназисти. Його колишній вихованець, а пізніше відомий художник М.І.Ге згадував : «Уроки Костомарова были духовные праздники. Его все ждали ; впечатленіе было таково, что учитель Линниченко, поступившій на его место, в последнем классе целый годЪ не читал исторіи, а читал русскихЪ авторов, сказав, что после Костомарова он не будетЪ читать нам исторіи. Такое же впечатленіе он производил и в женском пансіоне, и потом в университете». *(5)

*(5) Голос минувшого. 1917. № 5 – 6. С. 238.

26 травня 1846 р. вчена рада Київського університету Св. Володимира одноголосно обрала Миколу Івановича Костомарова ад’юнкт-професором

кафедри російської історії.

Перша лекція пройшла з величезним успіхом, її слухали не лише студенти, а й багато професорів університету. «То був один із найсвітліших і найпам’ятніших днів мого життя,—писав учений,— університетська кафедра давно вже стала для мене бажаною метою».

Микола Іванович Костомаров з натхненням узявся до виконання нових обов’язків. Він заглиблювався в заняття з історії, готував лекції, яких за тиждень мав прочитати чотири.

Лекції викладача мали великий успіх. «Он был блестящим лектором, оригинальным оратором,— згадував його учень С.І.Терпигорєв,— и он постоянно стремился и к общению со слушателями в живом устном слове о прошлых судьбах родной страны. Не в громком, звучном голосе и риторическом пафосе заключалась его сила : он говорил спокойно, иногда как будто монотонно, без жестикуляции, особых подчеркиваний и ударений, но речь Николая Ивановича была серьёзна, логична, художественно красива, полна изящного юмора и сдержанного, проникновенного вдохновения. Иногда он, как старый летописец, говорил несколько надтреснутым, глуховатым голосом, будто исходящим из давно прошедших времён, и слова его производили громадное, захватывающее глубину душевную впечатление». *(6)

*(6) Исторический вестник. 1986. № 4. С. 58.

Інший слухач його лекцій зазначав, що Костомаров був «положительно богом студентов. В его ХІІ-й, самой большой аудитории Петербургского университета, не хватало на лекциях места. Студенты сидели друг у друга на коленях, и во всё продолжение лекции была мёртвая тишина ; но когда лекция оканчивалась, бывал взрыв аплодисментов, и он должен был проходить всю аудиторию между двумя стенами стоящих и хлопавших ему студентов и посторонних слушателей, которых тогда было сколько угодно на всех лекциях». *(7)

*(7) Исторический вестник. 1986. № 4. С. 58.

У київський період Микола Іванович Костомаров близько зійшовся з П.О.Кулішем, який у той час працював гімназійним учителем, кандидатом права М.І.Гулаком, а також з В.М.Білозерським (майбутнім редактором «Основи»). Тоді ж відбулося його знайомство, яке переросло в щиру дружбу, з Т.Г.Шевченком.

Єднання молодечих сил, високий зліт патріотичних почуттів, творчої думки — на цьому благодатному грунті сформувався їхній гурток, що став віхою в історії України,— знамените Кирило-Мефодіївське товариство (1846- 1847 рр.). Поряд із завданням створення суспільства на принципах слов’янської єдності й рівноправності народів одним з найважливіших завдань кирило-мефодіївці вважали поширення грамотності серед народу. Темний, закріпачений люд викликав глибоке співчуття в молодих людей і бажання всіма силами свого інтелекту допомогти йому здобути суспільну свободу.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER