Копистенський Захарія

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 65 - 68

Копистенський Захарія
(? – 1627)
Просвітитель, церковний і культурний діяч,
письменник, перекладач, видавець, редактор

         Захарія Копистянський народився в Перемишлі (тепер Польща). Навчався у львівській братській школі, а після переїзду до Києва (1616 р.) присвятив своє життя літературно-полемічній та видавничій діяльності. Одним з перших вступив до Київського братства, згодом став архімандритом Києво-Печерської лаври. Є автором праць : «Часослов» (1617 р.), «Книга о вере единой…» видана анонімно), знаменитої «Палінодії, або Книги оборони…» — трактату-відповіді на антиправославну проуніатську книжку Л.Кревзи «Оборона церковної єдності», видану в Польщі в 1618 р.
         До Києва З.Копистенського запросив архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький. Зібравши видатних українських учених і просвітителів, письменників, до числа яких увійшов і Захарія Копистенський, він фактично згуртував у Києві національні наукові сили. Стоячи біля витоків Київської братської школи й разом з іншими вченими сприяючи її швидкому розвиткові, З.Копистянський зарекомендував себе прекрасним організатором, талановитим педагогом. Хоча за браком історичних джерел не можна однозначно стверджувати, що він у ній викладав, але, безсумнівно, брав участь у заснуванні. Книжки, написані ним, мали значний вплив на подальший розвиток освіти в Україні.
         З.Копистенський написав цілу низку передмов, зокрема до «Часослова» — першої книжки Лаврської друкарні, яка призначалась як підручник для шкіл. Разом із П.Бериндою він виправив «Анфологіон» (Київ, 1619 р.), перекладений Іовом Борецьким. У 1623 р. видав «Бесіди Іоанна Златоуста на 14 посланіє апостола Павла». До 1623 р. належить його ненадрукований твір «Книга о правдивой едности православных християн…». Після призначення Захарії Копистянського архімандритом Києво-Печерської лаври в 1625 р. вийшли два його твори — «Казанье…» та «Оміліа…», присвячені пам’яті Є.Плетенецького. Під наглядом і з передмовами З.Копистенського було видано переклад з грецької мови тлумачень «Апокаліпсиса», «Акафіст Богородиці». Деякі дослідники вважали просвітителя автором відомого «Густинського літопису», складеного на початку XVII ст.
         Причиною того, що не всі твори З.Копистенського, як і інших вчених лаврського гуртка цього періоду були надруковані, можна вважати політичні колізії часу. В боротьбі з турецько-татарською агресією Польща потребувала допомоги України, зокрема козацтва. Українське ж духовенство було тією ідеологічною силою, яка мала безпосередній і надзвичайно великий вплив на козацьку верхівку. Польща не могла не враховувати такий чинник. Загроза їй самій від Туреччини та Московського царства змусила польський уряд піти на компроміс, зробивши деякі поступки православній церкві. Менш гострою стала полеміка між православними й католиками та уніатами. Затишшя виявилося тимчасовим, оскільки стратегічні цілі сторін залишалися незмінними, а компроміс був вимушеним.