SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Кониський Олександр Якович

Кониський Олександр Якович

На адресу Олександра Яковича Кониського і за його життя, і після смерті, і за радянських часів, часто сипалися звинувачення в пропаганді національної винятковості і нетерпимості. Такі звинувачення є просто непорозумінням. Найкраще про це сказали Ф.Матушевський і С.О.Єфремов : «Не национальную нетерпимость и исключительность он проповедовал, а напротив — свободу национальностей. Видя свой народ не на высоте тех прав, какими пользуются другие народы, он не мог иногда, как натура в высшей степени чуткая и отзывчивая, освободиться от страстного, обличительного тона, который его противники толковали как шовинизм и исключительность». *(23)

*(23) Киев. старина. 1901. № 1–3. С. 127.

Як педагог-просвітник, Олександр Якович Кониський не міг змиритися з політикою царського уряду, спрямованою на русифікацію українського населення, вбачаючи в цьому велику шкоду для розвитку української нації як повноцінної серед інших народів. На його думку, русифікація призводить до виховання перевертнів, що не шанують ні своєї батьківщини, ні батька, ні матері. «Школярі з урядових великоруських народних шкіл вже гнуть себе на кацапів і панів, задирають свою кирпу вгору, не поважають української національності і своїх простих батьків, нехтують усім народним, кидають свої народні пісні і співають салдацькі великоруські, псують і ламають народний язик. Часто громади здають сей нікчемний продукт великоруської, ненаціональної школи в москалі». *(24)

*(24) Правда. 1875. № 14. С. 569.

У 1874 р. Олександр Якович Кониський розпочав укладати «Читанку» українською мовою. До неї ввійшли найкращі твори українських письменників і поетів, про життя і діяльність кожного подавалися короткі відомості. Робота тривала до 1876 р.

Однак 18 травня 1876 р. вийшов сумнозвісний Емський указ, який забороняв друкувати українські наукові й популярні книжки та підручники. Знову настали часи реакції. Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві був закритий. Частину українських громадівців заслали в різні кінці Росії. «Здавалося, що над Україною знов заляже темна хмара»,— писав І.Я.Франко. Дехто навіть впав у відчай, відійшов від української справи. Та не таким був Олександр Якович Кониський. «В хвилях тяжкого занепаду українського духа й українського слова він не раз бував майже одиноким, незломним, бував “гласом волаючого в пустині”»,— зазначав Олександр Лотоцький.

Втративши надію видати «Читанку», Олександр Якович Кониський узявся укладати збірку «Батьківщина», до якої мали ввійти його найкращі твори, а також твори Т.Г.Шевченка, М.І.Костомарова, Д.Л.Мордовцева, І.С.Нечуя-Левицького. Він ретельно добирав поезію та прозу, аби до збірки не потрапило нічого такого, що б привернуло увагу цензури. Але це все-таки не допомогло : «Батьківщину» друкувати не дозволили.

Тоді Олександр Якович Кониський підготував нову збірку (щось викинув, а щось додав), яка, нарешті, вийшла під назвою «Луна». «Се була перша поважніша українська книжка, видана по забороні 1876 р.»,— писав І.Я.Франко у своїй праці «Про життя і діяльність Олександра Кониського». Сподівалися, що «Луна» потраплятиме до читача регулярно хоч раз на рік. Але й цей задум не справдився : після того вийшла лише одна збірка.

Оптимізм, енергія та велика активність у суспільному житті сприяли тому, що в 1878 р. письменника і педагога Олександра Яковича Кониського обрали депутатом Київської міської ради. Знаючи його палку вдачу, можна тільки уявити, яку бурхливу діяльність він розгорнув, маючи статус депутата. «Тут він зайнявся живою працею на користь громадську,— згадував І.Я.Франко. Будь-яку можливість використовував Олександр Якович, аби виступити на користь українського слова. Писав статті, різні доповідні записки. У 1881 р. він порушив питання про навчання українською мовою в народній школі. Його стаття, надрукована в журналі «Семья и школа» (1881 р.), викликала численні відгуки в російській пресі, у більшості з яких висловлювалася підтримка авторові.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER