Грінченко Борис Дмитрович
Необхідно звернути увагу на вдалий добір у підручнику текстів для читання. Укладач писав, що поставив собі за мету «давати матеріал цілком дітям зрозумілий, йдучи од легшого до важчого, і цікавий за змістом». І це йому цілком вдалося. Знавець фольклору, Борис Дмитрович Грінченко широко використав українські приказки. Ці малі форми усної народної творчості були тісно пов’язані з повсякденним життям школярів (частково знайомі їм) і водночас концентрували в собі вироблену протягом століть народну філософію, світобачення. Тому вони були важливим виховним засобом — навчали не лише читати, а й поважати мудрість свого народу, сприяли формуванню моральних уявлень та переконань. На розвиток логічного та образного мислення учнів спрямовані вміщені в граматці загадки, що також складаються з одного речення. У книзі використано багато іншого фольклорного матеріалу : є тут байки, дитячі пісні, народні вірші та оповідання, дуже багато народних жартів, дотепів. Такі мініатюри мають усього кілька коротких речень, але не лише виконують роль вправ, а й викликають позитивну емоційну розрядку в класі.
Ознайомлював педагог своїх маленьких читачів і з визначними діячами української літератури. На сторінках букваря натрапляємо на вірші П.О.Куліша, Л.І.Глібова, Т.Г.Шевченка, Є.П.Гребінки. Сам укладач спеціально для підручника написав оригінальні мініатюри й цілу низку невеликих оповідань за мотивами відомих сюжетів.
Після видання в 1907 р. граматки Борис Дмитрович Грінченко почав готувати до друку ще один підручник — читанку «Рідне слово». Але смерть у 1908 р. єдиної 23-річної доньки Насті, єдиного онука та матері, а також тяжка хвороба дружини підірвали його фізичні та душевні сили, викликали загострення туберкульозу. В 1909 р. він виїхав за кордон на лікування.
23 квітня 1910 р. в італійському курортному містечку Оспедалетті на 47-му році життя закінчився земний шлях цього визначного українського діяча. Похований Борис Дмитрович Грінченко в Києві на Байковому цвинтарі. Його могила знаходиться на дев’ятій дільниці, біля самого краю тераси, якраз навпроти церкви Святого Вознесіння.