SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Грінченко Борис Дмитрович

Грінченко Борис Дмитрович


Не заперечуючи необхідності поширення серед селян знань і вмінь раціонального господарювання, Борис Дмитрович Грінченко водночас переконливо доводив неможливість такої ідеї й наголошував : лише створення широкої мережі добре організованих сільськогосподарських шкіл для дітей, які вже закінчили початкове навчання, сприятиме підвищенню культури праці, а отже, і життєвого рівня селян. Що ж до вчителя, то тільки збільшення заробітної плати поліпшить його матеріальне становище, створить умови для нормального виконання прямих обов’язків вихователя.

В 1895 р. у цьому ж збірнику надрукували статтю Бориса Дмитровича Грінченка «К вопросу о журнале для детского чтения в земской народной школе». В ній він, розвиваючи думку про неможливість дати учням початкової школи більше, ніж елементарну освіту, детально розглядав один із засобів подальшого їх розвитку — дитячий часопис. Мету такого періодичного видання педагог вбачав у систематичному впливі на формування світогляду юної особистості. Щоб досягти бажаного результату, пише він, видавцеві треба враховувати чимало важливих моментів. Серед них — точне визначення віку читачів, високі вимоги до змісту публікацій, грамотної мови творів, зовнішнього вигляду журналу.

У 1894 р. Борис Дмитрович Грінченко організував єдине на той час у Російській імперії видавництво дешевих українських книжок для народного читання. Аби здешевити видавничий процес, подружжя безкоштовно переписувало та редагувало рукописи, правило коректуру, а також виконувало всі адміністративні функції. Завдяки їхній праці побачили світ майже 50 назв книжок загальним тиражем 200 тисяч примірників. Серед них — твори Т.Г.Шевченка, П.А.Грабовського, Є.П.Гребінки, Ю.А.Федьковича, М.М.Коцюбинського, а також твори самого Бориса Дмитровича та його дружини.

Чернігівський період позначився активною участю Бориса Дмитровича Грінченка в культурно-громадському житті України. Він разом з дружиною та М.М.Коцюбинським, М.Ф.Чернявським та В.І.Самійленком входить до нелегальної чернігівської громади, що поряд із загальнодемократичними вимогами пропагувала ідеї поширення національної української освіти й культури. Разом з дружиною Борис Дмитрович Грінченко безкоштовно впорядкував музей українських старожитностей В.В.Тарновського, в якому налічувалося понад 750 одних лише безцінних шевченківських експонатів. Ці та інші заходи Бориса Дмитровича Грінченка на терені українства спричинили негативну реакцію губернських властей. Наприкінці 1899 р. під тиском місцевої адміністрації він змушений був залишити посаду в земстві й жити лише з літературного заробітку.

У 1901 р. члени редакційної колегії журналу «Киевская старина» запропонували Борисові Дмитровичу доопрацювати матеріали для словника української мови. Ці матеріали почав збирати ще в середині ХІХ ст. П.О.Куліш. У 1864 р. їх передали гурткові київських літераторів, а ще пізніше вони потрапили до редакції часопису. Хоч уряд переслідував будь-яку українську діяльність, упродовж усіх цих років у поповненні та уточненні зібраного взяло активну участь широке коло людей, у тому числі й багато відомих діячів української культури й науки — П.Г.Житецький, О.Я.Кониський, В.П.Науменко, К.П.Михальчук, М.В.Лисенко, О.П.Косач, Є.К.Тимченко, І.С.Нечуй-Левицький, Д.І.Яворницький. Фактично це була праця кількох поколінь української інтелігенції, адже за такий довгий час неодноразово змінювалася методика роботи, принципи добору та система опрацювання слів.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER