SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Федоров Іван

 


         Мова книжок, що видавалися слов’янськими просвітителями в XV– XVI ст., була або церковнослов’янською, або книжною «руською», яка в Україні й Білорусі різнилася лише деякими елементами правопису й наголосами. Культурне життя перебувало під впливом візантійської спадщини, тогочасної польської культури, міцними були зв’язки з культурою країн Центральної та Західної Європи, яка стала на шлях Відродження. Могутня хвиля Ренесансу дала поштовх розвиткові нових течій в освіті й літературі, але основою культурної модернізації слугував високий рівень соціально-економічного та культурного розвитку українського народу. Вплив західної культури сприяв збагаченню творчості вітчизняних культурно-освітніх діячів, хоча вітчизняні традиції лишалися визначальними.
         Для заснування друкарні І.Федорову потрібні були кошти і їх дали львівські ремісники. Серед тих, хто допомагали друкарю,— Сенько Каленикович, досить заможний сідляр, який позичив 700 злотих і в помешканні якого друкар тривалий час безоплатно проживав. Але цього виявилося недостатньо. Щоб виконати задумане, просвітитель заставив усе своє майно, книги, майстерню з інструментом. І друкарня запрацювала … В 1574 р. з’явилися «Діяння та послання апостольські» і «Буквар», який став першим друкованим «слов’яноруською» мовою підручником. З усього тиражу цієї книжки до нас дійшов лише один примірник, який ще в XVII ст. вивезли з України до Італії. У 30-ті роки він потрапив до бібліотеки Гарвардського університету в США.
         «Буквар» призначався для початкового навчання грамоти. Такі посібники в той час найчастіше називали «азбуками» або «граматками». Після абетки, складів і зразків відмінювання тут подавалися тексти для читання, серед яких, окрім церковнослов’янських, були й українські. Засвоївши «Буквар», учні могли читати не лише церковнослов’янською, а й українською мовою. В завершальній частині його привертає увагу так звана «Молитва Манасії». Манасія гірко шкодує, що у важку для свого народу годину втратив віру, став зрадником. І.Федоров умістив цей текс як заклик до стійкості в боротьбі проти духовного поневолення. У коротенькій післямові зазначив, що подав «дещо з граматики» коротко, аби книжка була доступнішою для дітей. Він просив прийняти з любов’ю його творіння, обіцяв й надалі працювати над виданням корисних для народу книжок. Післямова свідчить, що Федоров не лише надрукував, а й упорядкував та відредагував текст. При цьому він співпрацював із львівськими книжниками, які порадили ввести тексти з українсько-білоруських рукописів.
         «Буквар» виконував також завдання морального виховання. В «Повчанні сину», наприклад, просвітитель писав про необхідність виховання любові до людини, правдивості, чуйного ставлення до сиріт і бідних, уміння слухати мудрі слова, зберігати їх у пам’яті й поширювати серед людей :
                   Не сотвори насилие убогому,
                      Понеж убог есть.
                     И не стирай нищего во вратах…
                      Не дотыкайся межей чужих
                      И на поле сироты не вступай…
                     Да выйдет к научению сердце твое
                     И уши твои к словам разума.
                     Сыну мой, будет ли мудра душа твоя,
                     Радоваться будет с тобой сердце мое.
         І.Федоров вимагав поваги до батьків, рекомендував дітям брати приклад зі старших і, головне, навчатися, оволодівати наукою.
         «Буквар» з незначними змінами пізніше перевидавався в друкарнях Києва, Львова, Почаєва. Його використовували в братських та інших школах України. Успіхи окрилили Федорова, котрий мріяв про розширення видавництва та вихід зі скрутного матеріального становища, в якому перебував.
         Культурні та політичні симпатії привели вченого на Волинь до маєтку К.Острозького — в с. Дермань, а згодом до Острога, де він став на службу до князя. Необхідно зазначити, що князь Костянтин (Василь) Острозький, поборник національно-культурного   відродження Батьківщини, приєднався до «правого крила» визвольного руху і склав «консервативну» опозицію урядові, прагнучи до розширення адміністративної та релігійної автономії України. «У своєму отчизному і славному граді Острозі» він зібрав гурток учених, просвітителів і письменників, до якого входили визначні діячі культури того часу : Герасим Смотрицький, Дем’ян Наливайко, Василь Сурозький. В 1577 р. з допомогою гуртківців К.Острозький заснував і на власні кошти утримував відомий Слов’яно-греко-латинський колегіум, що став першим навчальним закладом вищого типу в Україні в післямонгольський період.
         У тому ж році за допомогою художника і майстра з виготовлення шрифту Г.Івановича І.Федоров організував при колегіумі друкарню, почав видавати релігійну літературу, підручники, твори полемічного характеру, пам’ятки слов’янського письменства. В першу чергу було перевидано львівський «Буквар» та видрукувано пам’ятку староболгарської літератури— сказання ченця Храбра «О письменах», за ними вийшли «Книга Нового Завіту» і «Книжка собраніє вещей нужнейших». У 1580–1581 рр. видано листівку на дві сторінки з текстом «Хронології» білоруського поета-протестанта Андрія Римші, та фундаментальну Острозьку Біблію.
         Визначним явищем в історії вітчизняної освіти став «Буквар» І.Федорова. Він складався з азбуки, що охоплювала грецький та церковнослов’янський алфавіти, і молитви двома мовами. Дослідники зазначають, що джерелами для «Букваря» були праці болгарського граматиста Костянтина (XIV ст.), болгарська праця «Про вісім частин мови» та «Книга глаголема буквы» (північна Росія, XVI ст.). відбиваючи в своїй основі середньо болгарську мовну традицію, «Буквар» містить важливий матеріал з фонетики, морфології, акцентології, орфографії і свідчить про впливи східнослов’янських мов, зокрема української. Алфавіт розміщено в прямому і зворотному порядку для полегшення його вивчення ; подано різноманітний матеріал для навчання, а також післямову — звернення до читачів. У «Букварі» є форми, характерні для тогочасної української мови (наприклад, у позначенні вихідних даних : «Выдруковано во Львове, року…»), і в цілому віддзеркалилася місцева староруська традиція церковнослов’янської мови.
         Додатком до «Букваря» був публіцистичний трактат «Сказаніє како состави святый Кирил философ  азбуку по языку словенску и книги праведе», написаний болгарином Храбром на початку Х ст. і спрямований проти зневажливого ставлення до слов’янської культури й мови. Розповівши про діяльність слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія, появу у слов’янських народів свого алфавіту, Храбр підкреслив, що й до прийняття християнства слов’яни писали «чертами і різами». Він рішуче виступив проти облудного твердження, нібито Бог велів мати книги лише трьома мовами і, отже, слов’янська писемність — незаконна. Актуальність перевиданого І.Федоровим «Сказання» Храбра в XVI ст. була незаперечною. Адже ідеологи католицької експансії теж тривалий час дотримувалися догми «тримовності» і виступали проти розвитку слов’янських мов, зокрема української. «Буквар» неодноразово передруковували з незначними змінами в Україні й Росії впродовж XVI–XVIII ст., а його розповсюдження в Польщі, Німеччині, Англії та інших країнах давало науковим колам відомості про мову й культури східнослов’янських народів. Зразки «Букваря» 1578 р. були знайдені в 1955 р. в Копенгагені (Данія) та в 1961 р. в Готі (Німеччина).

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER