SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Духнович Олександр Васильович

Духнович Олександр Васильович


Перу просвітника належить «Історія Пряшівської єпархії» (1846 р.), у якій він описав виникнення (в 1816 р.) і становлення єпархії, розкрив постійні зв’язки між церквами Закарпаття і Великої України.

Священиком Олександр Васильович Духнович працював недовго —всього 5 років. Але важливо підкреслити, що священиком він був греко-католицьким, і цим духом християнської любові й благочестя пронизана вся його творча діяльність. Через свої твори прищеплював дітям і старшим любов до Бога, естетичні почуття, навчав цінувати красу духовної чистоти.

Перші свої праці Олександр Васильович друкував не лише в Будапешті та Відні, а й у Перемишлі та Львові. Допомагав йому Я.Головацький, з яким він дружив до самої смерті, тривалий час листувався і двічі гостював у нього у Львові. Його кореспонденція зберігається в науковій бібліотеці ім. В.Стефаника у Львові. З листів перед нами постає не лише священик, учитель, а й громадський діяч. Дружні стосунки підтримував він і з іншими галичанами. Такі зв’язки поряд із творчою спадщиною просвітника засвідчують, що він не відокремлював русинів Закарпаття від русинів Галичини, бо твердо вважав, що по обидва боки Карпат живуть українці зі спільними традиціями, вірою й мовою.

Олександр Васильович Духнович був троюрідним братом визначного культурного діяча Адольфа Добрянського, який упродовж певного часу жив у Львові й допомагав йому знайомитися з культурними діячами Галичини. Товаришував він і з братом Адольфа — Віктором. Брати Добрянські вели боротьбу з угорською владою за національну окремішність поневолених народів. Паралельно з колоніальною політикою Габсбургів посилювалися утиски угорських панівних класів, що спричиняло мадяризацію неугорського населення. Олександр Васильович Духнович усвідомлення небезпеку цього явища й закликав до його подолання шляхом піднесення національної свідомості народу.

Причини соціальної нерівності просвітник вбачав не в соціальних, а в моральних чинниках, а засобом її ліквідації вважав освіту. Він покладав велику надію на молодь : «Дай сину твоєму здоровий розум, дай ему добрий нрав, дай ему науку, способность трудолюбія, доброе сердце, любов к Богу и ближнему, дай ему добрую волю, и уже дал ему багатство, которое… останеться с ним на віки».

Олександр Васильович не припинив активної культурно-освітньої діяльності й після революції 1848–1849 рр., хоча умови роботи для русинів-українців Закарпаття погіршились, а сам він відтоді аж до смерті перебував під постійним наглядом поліції. Він видавав книжки, писав драматичні твори. У 1850 р. заснував «Литературное заведение Пряшевское» — перше літературне товариство русинів-українців, яке в 1850–1852 рр. видавало художньо-літературний альманах «Поздравление Русинов». Багато галицьких видань друкувало його статті, кореспонденції про соціальне-економічне становище народу, громадсько-політичне життя на Закарпатті.

На творчість Олександра Васильовича Духновича наклала відбиток і сама епоха. Він оспівував не лише австрійського імператора, а й російського царя, щиро сподіваючись і надіючись, що визволення прийде від наймогутнішої на той час слов’янської держави — Росії. Попри це його заслуги перед русинами-українцями Закарпаття величезні. Своєю поезією «Я русин был, есмь и буду» він висловив протест проти мадяризації, а творами для школярів, молоді й трудового люду пробуджував національну свідомість, оберігав народні традиції. З болем спостерігаючи за суперечками в середовищі інтелігенції, за групуванням її в різні політичні партії, закликав до миру, любові і злагоди.

Олександра Васильовича Духновича називають Будителем, Просвітителем. Його багатогранна діяльність як громадсько-політичного, культурно-освітнього діяча і ученого слугувала розвиткові науки й культури краю, захистові національних інтересів народу. Він самовіддано служив рідній землі : виховував інтелігенцію, будив народну свідомість, а тому навіки вписаний у літопис рідної землі.


Праці :

1. Духнович А. Книжиця читальная для начинающихЪ. БудинЪ, 1847 ;

2. Духнович А. Краткій землеписЪ для молодыхЪ РусиновЪ. Перемишль, 1851 ;

3. Духнович А. Народная педагогія вЪ пользу училищЪ и учителей сельскихЪ. Ч. 1 : Педагогія общая. Л., 1857 ;

4. Духнович А. Діло от безділля : Єстественно духовниє разсужденія // Нове життя. 1865. № 13 ;

5. Духнович А. Автобіографія. Ужгород, 1928 ;

6. Духнович А. Твори. Ужгород, 1993.













Повернутися до сторінки
Друкувати

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER