Духнович Олександр Васильович
Просвітник сам організовував школи, створював фонди для надання допомоги бідним дітям. Так, у Пряшівській гімназії, де він викладав російську мову, створив грошовий фонд, з якого видавалися стипендії бідним учням і студентам, а у своєму будинку відкрив для них безплатну їдальню. Завдяки його зусиллям онімечена колись Пряшівська гімназія у 50-ті роки ХІХ ст. стала слов’янською. Усвідомлюючи необхідність здобуття молоддю освіти, Олександр Васильович багато сил доклав до створення товариства Івана Хрестителя в 1862 р. Метою товариства була допомога бідним, але здібним учням, що полягала в забезпеченні їх житлом і харчуванням. Він сам інспектував школи, добирав педагогічні кадри, порушив питання про відкриття педагогічного центру для підготовки вчителів народних шкіл, оскільки усвідомив їхню виняткову роль у виховально-навчальному процесі ; вони є «соль землі, …просветители народа,— народа оставленного, народа просвещения требующего».
Завершальна частина «Народної педагогії…» присвячена особистості вчителя-вихователя. На думку Олександра Васильовича Духновича, педагогом може бути тільки той, хто має до цього природні здібності, батьківську любов до дітей. Учитель повинен бути взірцем людяності, моральної чистоти, справедливості, а також професіоналом, ерудитом, усебічно обдарованим, адже він — творець щастя дитини.
Педагогіка — мистецтво мистецтв, а вчитель — найбільший художник, бо він «не річ, а людину і людство будує». Вихователь мусить бути вимогливим до дітей, але водночас по-батьківськи чуйним. Педагог зобов’язаний постійно самовдосконалюватись. Його культурно-освітня діяльність не може обмежуватися рамками тільки однієї школи, а має поширюватися й на тих, хто поза нею. Висока місія вчителя передбачає патріотичне виховання молодого покоління з метою підвищення національної свідомості пригноблюваного народу.
Олександр Васильович Духнович є автором низки підручників для шкіл: «Книжиця читальная для начинающихЪ» (1847 р.) — буквар, який вийшов у світ раніше за «Читанку для малих дітей» М.Шашкевича і «Букварь южнорусский» Т.Шевченка, й кілька разів перевидавався ; «Краткій землеписЪ для молодыхЪ РусиновЪ» (1851 р.) — підручник з географії для народної школи ; «Сокращенная грамматика письменного руського язика» (1858 р.).
Культурно-освітню діяльність просвітник проводив за надзвичайно складних суспільно-політичних обставин. На той час населення в Карпатах було відносно малочисельне, вело натуральний спосіб господарювання, перебувало в різних державних утвореннях. Високою національною свідомістю не вирізнялися ні закарпатські, ні галицькі українці. Так, коли весною 1838 р. Олександр Васильович Духнович у складі почту, що супроводжував майбутнього єпископа Василя Поповича на його хіротонію**, **Хіротонія (рукопокладення) — християнський обряд введення в сан священнослужителя (диякона, священика, єпископа).