Біднов Василь Олексійович
*(3) Цит. за : Ульяновський В. І. Історик церкви Василь Біднов // Дніпропетр. іст.-археолог. зб. Вип. 1. Д., 1977. С. 453.
Варшавський період життя Василя Олексійовича Біднова, попри всі негаразди, виявився надзвичайно плідним у творчому плані. Історико-церковні дослідження були в центрі його наукової діяльності. Вчений став одним із провідних організаторів кількох акцій, пов'язаних з українською церквою та історією. Він увійшов до складу комісії Синоду Православної церкви в Польщі, яка досліджувала справу анафеми гетьмана Івана Мазепи 1708 р. та можливості канонічного зняття прокляття. У Варшаві він написав близько 30-ти наукових праць, більшість яких стосувалась історико-церковної тематики (про міжконфесійну боротьбу після Берестейської унії, про історію церковних дзвонів, про історію церкви в Україні).
Характерною рисою Василя Олексійовича Біднова як ученого-історика є суворий документалізм, максимальна фактологічна наповненість усіх його праць. Основне своє завдання вбачав у фактичній реконструкції історичного процесу.
В 1932 р. професор Василь Олексійович Біднов брав активну участь у роботі ІІ Українського наукового з'їзду в Празі, де прочитав кілька ґрунтовних доповідей. Особливо вирізнялася його доповідь "Перші п'ять літ перебування запорожців у Туреччині (1775-1780 рр.)". Вона виявилася останньою. Хвороба далі прогресувала і стала на заваді його подальшим науковим працям.
1 квітня 1935 р. Василь Олексійович Біднов помер. Поховали його на православному кладовищі у Варшаві.
Сучасники і колеги високо оцінили Василя Олексійовича Біднова і як ученого, і як людину. Д. І. Дорошенко писав :«Віра християнина піддержувала в ньому твердість духу, а праця для України, яка була змістом його життя, до кінця днів наповнювала всі його сили. Він був вірним сином свого народу і добрим патріотом своєї Батьківщини. Це була людина чиста серцем, що начебто під суворою зверхністю таїла в собі спроби високої любові до ближнього й до ідеалів добра і справедливості». *(4)
*(4) Дорошенко Д. І. Життя і громадська діяльність професора В. О. Біднова // Пам'яті професора Василя Біднова. Прага, 1936. С. 11.
Праці :
1.Беднов В. А. Материалы по истории церковного устройства на Запорожье // Летопись Екатеринослав. учёт. архив. комис. 1908. Вып. 4 ;
2.Біднов В. Справа розмосковлення богослужіння Православної церкви // Реліг.-наук. вісн.1921. Кн. 1 ;
3.Біднов В. Спогади про Мик. Петрова // Реліг.-наук. вісн. 1924. Кн. 11 ;
4.Біднов В. Куліш і його переклад Св. Письма // Книголюб. 1927. Кн. 2;
5.Біднов В. Релігійні видання на Україні в 1917-1919 рр. // Книголюб. 1927. Кн. 1 ;
6.Біднов В. Дзвони : Короткі історичні відомості // Надія. 1931. Кн. 5 ;
7.Біднов В. Українська церква // Українська культура : Курс лекцій за ред. Д. Антоновича. Подєбради. 1934 ;
8.Біднов В. Церковна анафема на гетьмана Івана Мазепу // Мазепа : Збірник. Варшава, 1938. Т. 2.